ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 01.06.2004                               Справа N 14/315-03-7777
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                  Т. Дроботової - головуючого
                  Н. Волковицької
                  Г. Фролової
 
за участю представників:
 
позивача          не з'явилися (про час і місце судового засідання
                  повідомлено належно)
 
відповідача       А.А.А. - дов. від 29.09.2004 р.
 
розглянувши  у  відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у H-ському районі
                  м. Одеси
 
на постанову      від    21.01.2004 р.    Одеського   апеляційного
                  господарського суду
 
у справі          № 14/315-03-7777  господарського  суду  Одеської
                  області
 
за позовом        "ХХХ" в особі директора представництва  "YYY"  в
                  Україні
 
до                Державної податкової інспекції у H-ському районі
                  м. Одеси
 
про   визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ  у
H-ському районі м. Одеси № 000117/2305/0 від 10.09.2003 р.
 
                      В С Т А Н О В И В:
 
Позивачем до  господарського  суду  Одеської області був заявлений
позов про визнання недійсним податкового  повідомлення  -  рішення
ДПІ  у  H-ському районі м.  Одеси № 000117/2305/0 від 10.09.2003р.
щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем -  "пеня
за  порушення  у  сфері зовнішньоекономічної діяльності" у розмірі
48789,47 грн.,  на підставі статті 4 Закону України  "Про  порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
Підставою для  прийняття  оспорюваного  податкового повідомлення -
рішення       став       акт       від       08.09.2003р.        №
1684/121/23-05/23-0527/21668587    про   результати   позапланової
перевірки Представництва "YYY".
 
Під час перевірки було встановлено порушення Представництвом "YYY"
вимог  статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        ,  а саме наявність  простроченої
дебіторської   заборгованості   за   період   з   05.11.2002р.  по
21.07.2003р.  по розрахункам із нерезидентом - головною  компанією
"ХХХ" по контракту № 548 від 02.06.2002р. у сумі 11780 дол.США.
 
Рішенням господарського  суду  Одеської  області  від 08.12.2003р.
(суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги задоволені  повністю,  а  саме
визнано  недійсним  податкове  повідомлення-рішення ДПІ у H-ському
районі м. Одеси № 000117/2305/0 від 10.09.2003р.
 
Ухвалюючи судове рішення,  суд на підставі  встановлених  обставин
дійшов   висновку,   що   Представництво  "ХХХ"  в  Україні  не  є
резидентом,  а тому не може бути притягнуто  до  відповідальності,
встановленою  статтею  4  Закону  України  "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній  валюті"  ( 185/94-ВР  ) (185/94-ВР)
          для  резидентів
України.
 
За апеляційною  скаргою  ДПІ  у H-ському районі м.  Одеси Одеський
апеляційний господарський суд переглянув рішення від  08.12.2003р.
господарського  суду  Одеської  області  в апеляційному порядку та
постановою від  21.01.2004р.  залишив  його  без  змін  з  тих  же
підстав.
 
ДПІ у  H-ському  районі  м.  Одеси подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Одеського  апеляційного
господарського  суду,  в якій просить рішення та постанову у даній
справі скасувати,  позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи
касаційну  скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
 
ДПІ у H-ському районі м.  Одеси у касаційній скарзі посилається на
те,  що  позивач  згідно з Положенням про Представництво веде свою
діяльність на території України та керується  у  своій  діяльності
законами  України,  у  тому  числі,  при  розрахунках  в іноземній
валюті,  а  тому,  на  думку   заявника,   може   притягатися   до
відповідальності, передбаченої законодавством України.
 
Крім цього,  заявник  звертає  увагу суду на те,  що відповідно до
пункту 1.17 статті 1 Закону України  "Про  оподаткування  прибутку
підприємств  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         (із замінами та доповненнями) "постійне
представництво нерезидента в Україні - постійне місце  діяльності,
через   яке   повністю   або  частково  здійснюється  господарська
діяльність нерезидента на території України".
 
Згідно пункту  1.15  статті  1  вказаного  Закону  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        
"резиденти - юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності
України,  які   не   мають   статусу   юридичної   особи   (філії,
представництва та ін.), які створені та здійснюють свою діяльність
у відповідності до законодавства України з місцезнаходженням на її
території".
 
Позивачем відзив на касаційну скаргу не надісланий.
 
Заслухавши доповідь  судді  -  доповідача та пояснення присутніх у
судовому  засіданні  представників  сторін,   перевіривши   наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові  у  даній
справі,  проаналізувавши  на підставі встановлених в ній фактичних
обставин правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної    інстанцій    норм    матеріального   права,   Вищий
господарський суд України вважає,  що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно до  вимог  статті  111-7  Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  виходить  з
обставин,  встановлених  у  справі  судами  першої  та апеляційної
інстанції.
 
Задовольняючи позов, суд першої та апеляційної інстанції виходив з
того, що в даному випадку відповідно до умов зовнішньоекономічного
контракту № 548 від 02.06.2002р.,  укладеного Представництвом  від
імені   і   за  дорученням  головної  компанії  "ХХХ"  (Англія)  -
виконавець)  з  суднохідною  компанією  "QQQ"  -   (замовник)   на
здійснення  ремонту т/х "SSS" розрахунки проводились безпосередньо
на рахунок головної компанії "ХХХ" (Англія).
 
При цьому,  відповідно  до  Положення  про  представництво   "ХХХ"
(Англія) в Україні, Представництво є складовою частиною компанії і
здійснює на території України фінансову та господарську діяльність
від  імені,  за  рахунок  і  в інтересах компанії,  не є юридичною
особою та не є резидентом України,  а тому  до  Представництва  не
можуть   застосовуватися   приписи  Закону  України  "Про  порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
Касаційна інстанція вважає,  що такий висновок суду ґрунтується на
вірному   тлумаченні  положень  вказаного  Закону  та  правильному
застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.
 
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті  при  проведенні
суб'єктами   зовнішньоекономічної  діяльності  експортно-імпортних
операцій  встановлено  Законом  України  "Про  порядок  здійснення
розрахунків  в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
         з внесеними змінами
та доповненнями.
 
Статтею 1  вищезазначеного  Закону   ( 185/94-ВР   ) (185/94-ВР)
        ,   зокрема,
передбачено,  що  виручка  резидентів  в іноземній валюті підлягає
зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни
виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних  днів  з  дати  митного  оформлення  (виписки  виїзної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується .
 
Перевищення зазначеного  терміну  потребує індивідуальної ліцензії
Національного банку України.
 
Статтею 4 Закону України "Про  порядок  здійснення  розрахунків  в
іноземній  валюті"  ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
         встановлені санкції за порушення
резидентами термінів зарахування на валютний рахунок  резидента  в
уповноваженому  банку,  а  саме  стягнення  пені  за  кожний  день
прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми не отриманої  виручки
в іноземній валюті.
 
Відповідно до   частини   4   статті   6   Закону   України   "Про
зовнішньоекономічну    діяльність"    ( 959-12    ) (959-12)
            суб'єкти
зовнішньоекономічної  діяльності  мають  право укладати будь - які
види зовнішньоекономічних договорів,  крім тих,  які  прямо  та  у
виключній формі заборонені законами України.
 
Згідно  з   абзацом  другим  частини  1 статті 14 вказаного Закону
( 959-12 ) (959-12)
        ,  всі суб'єкти  зовнішньоекономічної  діяльності  мають
право     самостійно     визначати     форму     розрахунків    по
зовнішньоекономічних операціях з - поміж  тих,  що  не  суперечать
законам України та відповідають міжнародним правилам.
 
Як вбачається  з  матеріалів  справи  та встановлено господарським
судом першої та апеляційної  інстанції  при  розгляді  справи,  за
контрактом  № 548 від 02.06.2002р.,  укладеним Представництвом від
імені  і  за  дорученням  головної  компанії  "ХХХ"   (Англія)   -
виконавець)   з   суднохідною  компанією  "QQQ"  -  (замовник)  на
здійснення ремонту т/х "SSS".
 
Контрактна вартість ремонту складає 11780 дол.США.
 
Згідно з  пунктом  3.5  вказаного   контракту   вартість   ремонту
сплачується  замовником  у  розмірі  100%,  включаючи  всі  надані
послуги  протягом  70  суток  після   виходу   судна   з   ремонту
безпосередньо на рахунок головної компанії "ХХХ" (Англія).
 
Обумовлені контрактом роботи загальною вартістю 11780 дол.США були
виконані та передані  замовнику  згідно  акта  приймання  судна  з
ремонту  від 06.08.2002р.  На запасні частини,  що використані при
ремонтних роботах,  Представництвом "YYY" в Україні була оформлена
ВМД № 50000/2/209625 від 06.08.2002р..
 
Замовником -  компанією "QQQ" 29.09.2002р.  на підставі пункту 3.5
контракту,  була здійснена оплата за виконані  роботи  на  рахунок
компанії "ХХХ" (Англія) в установі банку, обумовленому контрактом.
 
Беручи до  уваги  встановлені  обставини  справи,  а також те,  що
відповідно до Положення  про  представництво  ""ХХХ"  (Англія)"  в
Україні,  Представництво  є складовою частиною компанії і здійснює
на території України  фінансову  та  господарську  діяльність  від
імені, за рахунок і в інтересах компанії, не є юридичною особою та
не є резидентом України,  судова колегія вважає,  що суд першої та
апеляційної    інстанції    обґрунтовано   дійшов   висновку   про
помилковість застосування до вказаних  стосунків  приписів  Закону
України  "Про  порядок  здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
Разом з цим,  касаційна інстанція вважає помилковим висновок  суду
першої  та  апеляційної інстанції,  що приписи Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
         не поширюються на
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,  оскільки такий
висновок спростовується преамбулою вказаного Закону.
 
На підставі   викладеного  та  керуючись  статтями  111-5,  111-7,
пунктом   1   статті   111-9,   статтею   111-11    Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд
України
 
                    П О С Т А Н О В И В :
 
Рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2003 р.  та
постанову   Одеського   апеляційного   господарського   суду   від
21.01.2004 р.  у справі №  14/315-03-7777  залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Одеси - без задоволення.
 
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і  Н. Волковицька
           Г. Фролова