ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 11/451
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботова Т.Б. - головуючого
Волковицька Н.О.
Бакуліна С.В.
за участю представників:
позивача А.А.А. дов від 12.01.2004 року
відповідачів не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-cькому район
і міста Києва
на постанову від 09.02.2004 року
у справі № 11/451 господарського суду міста Києва
за позовом Державної податкової інспекції у H-cькому районі
міста Києва
до - Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" з
іноземними інвестиціями
- Приватного підприємства "YYY"
про визнання угоди недійсною та стягнення
25414,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у H-cькому районі міста Києва
звернулась до господарського суду м.Києва з позовною заявою про
визнання на підставі ст.49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною усної угоди, укладеної між ТОВ "XXX" та ПП "YYY" про
надання поліграфічних послуг на суму 25414,50 грн., як такої, що
укладена з боку останнього з метою, завідомо суперечною інтересам
держави, та стягнути з ТОВ "XXX" в доход держави 25414,50 грн.
Рішенням від 15.12.2003 року у справі 11/451 господарського суду
м. Києва (суддя Кот О.В.) в позові відмовлено з огляду на
недоведеність позивачем факту укладення оспорюваної угоди з
умислом на порушення інтересів держави та суспільства.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-cькому районі м. Києва Київський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду міста Києва від 15.12.2003 року в апеляційному порядку,
постановою від 19.02.2004 року залишив його без змін з тих же
підстав.
Державна податкова інспекція у H-cькому районі м. Києва подала до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову
від 19.02.2004 року Київського апеляційного господарського суду, в
якій просить постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а
саме, статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
У касаційній скарзі, зокрема, вказується на те, що зазначена угода
повинна бути визнана недійсною на підставі статті 49 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода укладена з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності
умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в
доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі
виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в
доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні
на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї
з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Отже, умисел, що суперечить інтересам держави в даній угоді,
вбачається зі сторони ПП "YYY", оскільки підприємство мало мету не
сплачувати податки.
Таким чином, на думку скаржника, господарським судом міста Києва
та Київським апеляційним господарським судом не були враховані
наведені приписи, а також не взято до уваги рішення H-cького
районного суду м.Києва від 25.02.2003р., яким установчі документи
ПП "YYY" визнано недійсними.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутнього у
судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності застосування
господарським апеляційним судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого або апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального і процесуального
права.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що ПП
"YYY" засновано особою, яка не мала відношення до даного
підприємства, без наміру здійснення фінансово-господарської
діяльності, що стало підставою визнання рішенням H-cького
районного суду м.Києва від 25.02.2003 р. установчих документів
підприємства недійсними з моменту їх реєстрації, яка була
здійснена громадянином Б.Б.Б. з метою отримання винагороди.
Крім того, по даним ДПІ у H-cькому районі міста Києва ПП "YYY" з
лютого 2003 року за юридичною адресою не знаходиться.
За встановлених обставин усна угода, відповідно до якої ТОВ "XXX"
доручив, а ПП "YYY" прийняв на себе обов'язок надати різного роду
поліграфічні послуги на загальну суму 25414,50 грн., була укладена
збоку останнього з метою ухилення від сплати податків, тобто з
метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а тому
помилково у відповідності з положеннями статті 49 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
не визнана судом першої інстанції
недійсною.
Також касаційна інстанція зазначає, що крім визнання угоди
недійсною, позовна заява містить вимогу про стягнення отриманого
за угодою, проте, вказана обставина не була предметом розгляду
суду першої та апеляційної інстанції, що унеможливлює вирішення
спору в частині застосування наслідків визнання угоди недійсною.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємства та
організації незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вирішуючи даний спір, господарський суд м. Києва, в порушення
приписів вказаної статті, не витребував необхідні документи у ТОВ
"XXX" та ПП "YYY", щодо встановлення факту виконання оспорюваної
угоди між відповідачами чи навпаки.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судових
рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки
всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору,
свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення
для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення у даній справі підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду м.Києва.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м.Києва від 15.12.2003 року та
постанову від 19.02.2003 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 11/451 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Скаргу Державної податкової інспекції у H-cькому районі м. Київ
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і С.Бакуліна
Н. Волковицька