ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 6/220н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Єрмашев О.І. – директор
Гоменюк А.В. – дов. від 14.01.2004
року
Яснюк О.О. – дов. від 28.05.2004 року
відповідача Тертична О.З. – дов. від 28.05.2004
року
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у місті
судовому засіданні Лисичанську
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 12.02.2004 року
у справі № 6/220н господарського суду
Луганської області
за позовом Дочірнього підприємства “Обрій”
Відкритого акціонерного товариства
“Лисичанський завод гумових технічних
виробів”
до Державної податкової інспекції у місті
Лисичанську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у місті Лисичанську від
30.07.2003 року № 0002842301/0
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року Дочірнє підприємство “Обрій” Відкритого
акціонерного товариства “Лисичанський завод гумових технічних
виробів” звернулося до господарського суду Луганської області з
позовом до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
30.07.2003 року № 0002842301/0, прийнятого на підставі акта про
результати планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства Дочірнім підприємством
“Обрій” ВАТ “Лисичанський завод гумових технічних виробів” за
період з 01.04.2000 року по 01.04.2003 року від 30.07.2003 року
№ 494/23-104.
Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняте відповідачем
податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що не
відповідає фактичним обставинам і прийнятим в порушення вимог
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням від 27.10.2003 року господарського суду Луганської
області (суддя Іноземцева Л.В.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2004 року
(судді: Величко Н.Л., Алєєва І.В., Бондарева Г.Г.), позов
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у місті Лисичанську від
30.07.2003 року № 0002842301/0. Стягнуто з Державної податкової
інспекції у місті Лисичанську на користь Дочірнього підприємства
“Обрій” Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський завод
гумових технічних виробів” судові витрати в сумі 203 грн.
(Ухвала Господарського суду Луганської області від 02.12.2003
року).
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що акт перевірки не
підписаний одним з перевіряючих, перевіряючими під час перевірки
не з’ясовано на підставі яких документів позивачем здійснені
бухгалтерські записи, чи існували підстави для здійснення та
закриття взаємної заборгованості по бухгалтерському обліку, а
тому висновки податківців щодо здійснення позивачем бартерних
операцій та заліків взаємної заборгованості не підтверджені
первинними документами. Як свідчить аналіз господарських
договорів позивача з контрагентами, розрахунки за продукцію
встановлені у грошовій формі, бартерні угоди позивачем не
укладались. Матеріали перевірки не спростовують доводи позивача
щодо відсутності взаємозаліків та заяв позивача або його
контрагентів на проведення заліку зустрічних однорідних вимог та
припинення зобов’язань по оплаті товарів відповідно до статті
217 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
місті Лисичанську звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Донецького
апеляцўйного господарського суду від 12.02.2004 року, в якій
просить постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення,
яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судами норм
матеріального права, а саме: підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
; а також посилається на порушення норм
процесуального права, а саме: статей 32, 34, 38, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач просить рішення та постанову у даній справі залишити без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне
розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають
письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи
продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого
та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком
майна, майнових та немайнових прав, що використовується у
підприємницькій діяльності платника податків (інших видах
діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до
підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних
запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за
звичайні.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в
обґрунтовування своїх заперечень надав до суду документи (т. 1
а.с. 108-130, т. 2 а.с. 13-31), з посиланням на які він
обґрунтовував свої заперечення проти заявленого позову,
наголошуючи на факт порушення позивачем підпункту 8.6.1 пункту
8.6 статті 8 зазначеного Закону, якій знайшов своє відображення
в акті перевірки від 30.07.2003 року № 494/23-104 стосовно
здійснення бартерних операцій під час знаходження активів
платника податку у податковій заставі. Однак, вказані документи
судами не досліджувались, а відтак юридична оцінка запереченням
відповідача господарськими судами надана не була, що свідчить
про порушення господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій норм статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також судами при розгляді справи не дотримано вимог статей 32,
34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 38 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані
сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами
безпосередньо в місці їх знаходження. Однак, вимоги зазначеної
статті Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами не враховано.
За таких обставин висновок господарських судів першої та
апеляційної інстанцій, про непідтвердженість доводів відповідача
первинними документами позивача - суперечить матеріалам справи,
є необґрунтованим та безпідставним.
Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у господарських судах здійснюється на
засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункті 1 постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню
на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтею 111-10статтею 111-11,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 27.10.2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12.02.2004 року у справі № 6/220н господарського суду
Луганської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Лисичанську задовольнити частково.