ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 5/394
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу НАК "XXX"
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.02.2004 року
у справі № 5/394
за позовом НАК "XXX"
до ВАТ "YYY"
про стягнення 61947,29 грн.,
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дов. від 01.10.03р. № 13\48,
від відповідача Б.Б.Б. дов. без дати, б\н
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2003
року (суддя Гетя Н.Г.) позивачу за первісним позовом відмовлено у
задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 61947,29
грн. та задоволено позовні вимоги позивача за зустрічним позовом
про визнання недійсним договору № 16-1-76з від 12.09.2000р. про
умови надання та повернення коштів за поставлену і передану у
фінансовий лізинг техніку в 1998-1999р.р.; стягнуто з позивача за
первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом на користь
Полтавського відкритого акціонерного товариства "YYY" 85,00 грн.
витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат за
інформаційне - технічне забезпечення судового процесу. Суд,
обгрунтовуючи своє рішення, послався на ст. 21 Закону України "Про
лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
та п. 7 Порядку реєстрації договору лізингу
( 913-98-п ) (913-98-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№ 913 від 16.06.98р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.02.2004 року апеляційна скарга НАК "XXX" залишена без
задоволення, а зазначене рішення господарського суду без змін, з
тих же підстав.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 16.02.2003 року повністю та
прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного
позову ВАТ "YYY" до НАК "XXX" про визнання договору недійсним та
задовольнити позов НАК "XXX" до ВАТ "YYY", стягнути з ВАТ "YYY" на
користь НАК "XXX" 58729,74 грн. основного боргу, 2399,00 грн.
індексації основного боргу, 818,55 грн. 3% річних, судові витрати
покласти на відповідача, посилаючись на невірне застосування
судами норм матеріального права, а саме ст. 3 Закону України "Про
фінансовий лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
12.09.2000р. між сторонами укладено договір № 16-1-76з про умови
надання та повернення коштів за поставлену і передану у фінансовий
лізинг техніку в 1998-1999р.р. за яким НАК "XXX" надала ВАТ "YYY"
кошти державного лізингового фонду, а ВАТ "YYY" зобов'язалося
повернути позивачу надані кошти в розмірі вартості оплаченої
позивачем техніки та сплатити відсотки за користування коштами
згідно з графіком.
В матеріалах справи присутні судові рішення по справі № 11\92 за
позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави
в особі Кабінету Міністрів України та НАК "XXX" до ВАТ "YYY" про
стягнення 1564878,92 грн., а саме постанова Вищого господарського
суду України від 10.04.2003р. у справі № 11\92 якою рішення
господарського суду Полтавської області від 21.01.2003р. залишено
без змін. Рішенням господарського суду Полтавської області по
зазначеній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог НАК
"XXX" та задоволено зустрічний позов ВАТ "YYY" - визнано недійсним
договір № 27 від 05.02.98р. про умови виділення та повернення
коштів Державного лізингового фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського
суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час
розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Місцевий господарський суд перевірив надані сторонами докази,
належно їх оцінив та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у
задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості з
відповідача. При цьому суд правомірно задовольнив зустрічні
позовні вимоги відповідача про визнання недійсним укладеного
договору № 16-1-76з від 12.09.2000р.
Суд приймаючи рішення виходив з того, що зазначений договір
лізингу є недійсним, оскільки, згідно Порядку реєстрації договорів
лізингу ( 913-98-п ) (913-98-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України № 913 від 16.06.98р. договір лізингу підлягає обов'язковій
реєстрації, якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір
пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для
забезпечення виконання договору лізингу надаються державні
гарантії. Реєстрацію договору лізингу проводять безоплатно
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в
управлінні яких перебуває державне майно, що є об'єктом лізингу,
або вони є розпорядниками державних коштів, що залучаються за
договором пайового лізингу, чи надають державні гарантії для
забезпечення виконання договору лізингу.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
, у
разі якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового
лізингу передбачає залучення державних коштів для забезпечення
виконання лізингового договору надаються державні гарантії,
договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому
Кабінетом Міністрів України порядку.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що господарські
суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали недійсним вказаний
договір лізингу відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
як такий, що не відповідає вимогам закону та відмовив
позивачу за первісним позовом НАК "XXX" у стягненні з ВАТ "YYY"
61947,29 грн.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій дана оцінка
всім встановленим фактичним обставинам у справі, доводам та
запереченням сторін, а висновки судів відповідають нормам чинного
законодавства.
Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі, суперечать
матеріалам справи та протирічать нормам чинного законодавства
України.
За таких обставин рішення господарського суду Полтавської області
від 04.12.2003р. та постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 16.02.2004р. якою зазначене рішення
залишено без змін у справі № 5\394 є такими, що відповідають
фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому підстав для їх
скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу НАК "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16.02.2004 року залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.