Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2004 Справа N 5/2025-19/376
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Залізничному районі м. Львова
касаційну скаргу
на постанову від 18.11.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/2025-19/376
господарського суду Львівської області
за позовом Дочірнього підприємства "У"
Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "У" ЛТД
до Державної податкової інспекції у
Залізничному районі м. Львова
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 09.06.2003р. №
00009062320/1/11522 та №
00009052320/1/11521
Дочірнє підприємство "У" Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма "У" ЛТД звернулося до господарського суду Львівської
області з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Львова про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 00009062320/1/11522 та № 00009052320/1/11521
від 09.06.2003р., якими позивачу визначено суму податкового
зобов'язання - з податку на прибуток підприємств в сумі 1452,65
грн. та штрафної санкції з цього податку в розмірі 1020,00 грн.; з
податку на додану вартість в сумі 963,00 грн. та штрафної санкції
з цього податку в розмірі 1870,00 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.08.2003р.
позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Залізничному районі міста Львова № 00009062320/1/11522 та
№ 00009052320/1/11521 від 09.06.2003р. Рішення вмотивоване тим, що
позиція відповідача щодо безпідставного віднесення до складу
валових витрат суми витрат на оплату комунальних послуг (1481,90
грн.) є помилковою, і таке віднесення можливе лише у разі оплати
на окремий спеціальний рахунок орендодавця, передбачений для
розрахунків за комунальні послуги (кошти з якого можуть бути
використані тільки для цих цілей) або у випадку їх оплати на
безпосередньо комунальним службам. Валові витрати виробництва та
обігу (валові витрати), відповідно до пункту 5.1 та пункту 5.2
статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. Відповідно,
визначальним критерієм віднесення до складу валових витрат є
використання отриманих товарів, робіт, послуг у власній
господарській діяльності. При цьому жодних застережень щодо
скерування на відповідний спеціальний рахунок дана норма не
містить. Додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу
валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в Законі
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, не
дозволяється.
Крім того, позивачем доведено правомірність віднесення до складу
валових витрат понесених витрат, а тому враховуючи положення
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, висновок відповідача про донарахування податку на
додану вартість є необґрунтованим.
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
постановою від 18 листопада 2003 року залишив перевірене рішення
Господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.
Львова - без задоволення, з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова
вважає, що рішення господарського суду і постанова апеляційного
господарського суду прийняті з порушенням матеріального та
процесуального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати рішення і постанову у справі, посилаючись на неправильне
застосування Львівським апеляційним господарським судом норм
матеріального (підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, підпункту
4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
) та процесуального права (статей
43, 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
). При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим,
що в процесі перевірки ДП "У" було встановлено, що підприємство
завищило витрати по наданих послугах по оренді легкового
автомобіля на загальну суму 3360 грн. і включило цю суму до складу
валових витрат, що, на думку заявника, є порушенням підпункту
5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, оскільки надання послуг з
транспортного обслуговування не є основною діяльністю
підприємства.
Також апеляційною інстанцією не взято до уваги, що в порушення
підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підприємством завищено
податковий кредит на суму 672 грн., включивши в податковий кредит
звітного періоду витрати, що не підлягають віднесенню до валових
витрат виробництва та обігу та не підлягають амортизації.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу проти доводів якої
заперечує з мотивів зазначених в рішенні та постанові попередніх
судових інстанцій.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Як встановлено місцевим судом під час розгляду справи та
підтверджено апеляційним господарським судом під час здійснення
апеляційного провадження, у червні-жовтні 2002 року Державна
податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова проведена
планова комплексна перевірка господарської діяльності Дочірнього
підприємства "У" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
"У" з питань дотримання податкового законодавства за період з
01.04.1999 року по 01.04.2002 року. За наслідками перевірки
складено акт № 23-237/1308 від 04.10.2003 року в якому зазначено,
що позивачем порушено підпункти 5.3.9 та 5.4.10 пунктів 5.3, 5.4
статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який завищив валові витрати у 2000-2002 роках на
загальну суму 4841,90 грн., також підпункти 7.4.1, 7.4.4 пункту
7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, внаслідок чого було завищено податковий кредит у
зазначеному періоді.
На підставі акта перевірки податковою інспекцією були прийняті
податкові повідомлення-рішення від 10.10.2002 року
№ 0009062320/0/29872 та № 0009052320/0/29873, якими позивачеві
були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі
1452,65 грн. та штрафна санкція у сумі 1020,00 грн., а також
податок на додану вартість у сумі 963,00 грн. та штрафну санкцію з
цього виду податку у сумі 1870,00 грн. Зазначені податкові
повідомлення-рішення були частково скасовані при оскаржені їх
позивачем в адміністративному порядку. В результаті такого
скасування позивачеві податковим повідомленням-рішенням від
09.06.2003 року № 00009062320/1/11522 визначено податок на
прибуток у сумі 1008 грн. - основний платіж та 510 грн. штрафної
(фінансової) санкції, податковим повідомленням-рішенням
№ 000090662320/1/11521 податкове зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 627 грн. - основний платіж та 510 грн. штрафної
санкції.
Попередніми судовими інстанціями також було встановлено, що на
підставі договору оренди від 02.01.2001 року укладеного між ДП "У"
ТзОВ "Фірма "У" та ВАТ "ВУМ" було отримано позивачем від
останнього в оренду легковий автомобіль УАЗ-452. Вартість послуг
по оренді позивач у сумі 3360 грн. відніс на валові витрати.
Оплата цих послуг здійснювалась на підставі рахунків на оплату.
Крім того, судовими інстанціями на підставі зібраних доказів було
встановлено, що орендований автомобіль використовувався позивачем
в його господарській діяльності.
За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валові витрати - це сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснених, як компенсація вартості товарів
(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
до валових витрат включаються суми будь-яких витрат
сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг0 і охороною праці з врахуванням обмежень,
встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Обмеження, передбачені
частиною 4 підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
стосуються
витрат платника податку понесених на утримання і експлуатацію
приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у
підпункті 5.4.9 цієї статті) побутових літальних апаратів,
моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що
використовуються з іншими цілями ніж ті, що зазначені у частинах
2-3 цього підпункту, або іншими платниками податку, ніж зазначені
у цьому підпункті; витрати на пально-мастильні матеріали, витрати
пов'язані із стоянкою та паркуванням легкових автомобілів.
За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків сплачених
(нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації.
Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що
витрати по експлуатації орендованого автомобіля є пов'язаними з
його господарською діяльністю, відтак вони дійшли вірного
висновку, щодо правомірного їх віднесення на валові витрати
виробництва. З огляду на зазначене попередні судові інстанції
вірно застосували приписи чинного податкового законодавства, що
регулює дані правовідносини і у касаційної інстанції немає підстав
для скасування ухвалених у справі судових рішень.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 05.08.2003 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року у справі № 5/2025-19/376 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному
районі міста Львова без задоволення.