Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2004 Справа N 5/1931-25/167
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача не з'явився (повідомлений належним
чином)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
залізничному районі міста Львова
у справі № 5/1931-25/167
на постанову від 18.11.2003р.
Львівського апеляційного господарського суду
за позовом Львівської державної залізниці
до Державної податкової інспекції у
Залізничному районі міста Львова
про визнання частково недійсним рішення
ДПІ у Залізничному районі міста
Львова від 26.10.2001р.
№ 710-23-2-01095847/ 34074
Львівська державна залізниця звернулася до господарського суду
Львівської області з позовом про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова
від 26.10.2001р. № 710-23-2-01095847/34074 в частині донарахування
прибуткового податку з громадян у сумі 383,56грн., штрафних
санкцій з прибуткового податку з громадян у сумі 1629,86грн.,
податку на додану вартість у сумі 4340,63грн грн., штрафних
санкції з податку на додану вартість у сумі 1974,8грн.
Господарський суд Львівської області рішенням від 29 серпня 2003
року вимоги позивача задовольнив повністю, визнав недійсним
рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста
Львова від 26.10.2001року № 710-23-2-01095847/34074 в частині
донарахування прибуткового податку з громадян у сумі 383,56грн.,
штрафних санкцій з прибуткового податку з громадян у сумі
1629,86грн., податку на додану вартість у сумі 4340,63грн грн.,
штрафних санкції з податку на додану вартість у сумі 1974,8грн,
посилаючись на те, що висновки, вказані в актах перевірки, не
відповідають дійсності і фактичним обставинам, у зв'язку з чим не
можуть бути підставою для нарахування податкових зобов'язань і
застосування до підприємства фінансових санкцій з податку на
додану вартість та з прибуткового податку з громадян. Судові
витрати суд також відніс на податкову інспекцію.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.2003року рішення господарського суду Львівської області від
18.11.2003р. залишено без змін, а апеляційну скаргу податкової
інспекції без задоволення з підстав зазначених в рішенні місцевого
суду.
Податкова інспекція, не погодившись з попередніми судовими рішен
нями, звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Львівської області від 29.08.2003р. та постанову Львівського
апеляційного суду від 18.11.2003р. скасувати, та прийняти нове
рішення по справі, яким відмовити Львівській державній залізниці в
задоволенні позовних вимог.
Свою скаргу Державна податкова інспекція обґрунтовує тим, що при
прийнятті зазначених рішень судами першої та апеляційної інстанції
неправильно застосовано норми матеріального права, пункт 2 статті
9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, пункт 1 статті 9 Інструкції про прибутковий
податок з громадян ( z0064-93 ) (z0064-93)
затвердженої наказом ГДПІ України
№ 12 від 21.04.93року та норм процесуального права, а саме статей
43, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді,
заперечення представника позивача, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування норм
матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин справи, які встановлені попередніми судовими інстанціями.
Під час розгляду справи господарським судом Львівської області
було встановлено та підтверджено Львівським апеляційним
господарським судом при здійсненні апеляційного провадження, що
Державною податковою інспекцією у Залізничному районі міста Львова
прийнято рішення № 710-23-2-01095847/34074 від 26 жовтня 2001 року
про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства, відповідно до
якого позивачеві донараховано податок на додану вартість в сумі
4569,12 грн., застосовано штрафну санкцію в розмірі 1974,80 грн та
прибутковий податок з громадян у сумі 814,93 грн., а також штрафну
санкцію у розмірі 1629,86 грн. Зазначене рішення прийняте на
підставі акта перевірки від 18.10.2001 року № 23/237-2128 та акта
від 24.09.2001 року № 304. В актах перевірки зазначено, що БУ № 1
будівельно-монтажного тресту Львівської залізниці були допущені
порушення статей 7,9,10 пункту 2 статті 19 Декрету Кабінету
міністрів України "Про прибутковий податок з громадян ( z0064-93 ) (z0064-93)
в результаті чого підприємством не утримано і не перераховано до
бюджету прибутковий податок з громадян у сумі 814,93 грн.;
підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в результаті чого зайво включено до
податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 2195,83
грн., з придбаних товарів і послуг, вартість яких не відноситься
до складу валових витрат та не підлягає амортизації; пункт 4.6
статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що полягає у не включенні до бази оподаткування
вартості тари, яка на думку податкової інспекції, не була
заставною на суму 10724 грн. в тому числі податок на додану
вартість -2144,80 грн.
Попередніми судовими інстанціями було також встановлено, що в 2000
році були звільнені з займаних посад працівники Я-й Б.П., Лв М.С.,
П-й М.О., Г-ла М.О., Р-о П.М. у зв'язку з виходом на пенсію, а
Оленич І.М- у зв'язку зі смертю, тобто з поважних причин
передбачених чинним законодавством. Проте за приписами пункту 9.3
Інструкції про прибутковий податок з громадян виплати, пов'язані з
виконанням громадянами трудових обов'язків за місцем попередньої
роботи, виплачуться після їх звільнення, з утриманням з цих виплат
прибуткового податку згідно з пунктом 7.3 цієї Інструкції (тобто
20% від нарахованої суми), крім звільнених з поважних причин,
передбачених чинним законодавством. Відтак місцевий та апеляційний
господарські суди дійшли вірного висновку щодо відсутності
порушень з боку позивача стосовно утримання прибуткового податку з
зазначених осіб.
Крім того судами було встановлено, що податкова інспекція,
посилаючись на підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
безпідставно
виключила з податкового кредиту в березні, квітні, липні, серпні
2000 року разом 2195,83 грн. податку на додану вартість з
придбаних товарів, послуг вартість яких, на думку інспекції, не
відноситься до складу валових витрат та не підлягає амортизації.
При цьому попередні судові інстанції виходили з того, що державна
податкова інспекція в акті перевірки не зазначила від кого були
отримані ці товари чи послуги, що саме придбано та згідно яких
первинних документів відбулося таке придбання. За приписами
підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податку
придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься
до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає
амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються. Проте попередні судові
інстанції вірно застосували приписи чинного податкового
законодавства, оскільки через недостатність відомостей в акті
перевірки щодо наявності порушення порядку формування податкового
кредиту взагалі не можна дійти висновку, що таке правопорушення
мало місце.
В грудні 1998 року та червні-липні 1999 року структурним
підрозділом БУ-І було отримано від Бабичівського цегельного заводу
цеглу на загальну суму 14812,86 грн. на піддонах вартість яких
складає 2569,60 грн. Вартість піддонів, яка має заставну ціну, не
включалась у вартість проданої цегли, що було встановлено при
розгляді справи місцевим судом та підтверджено апеляційним
господарським судом при здійсненні апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про облік роздрібного
товарообороту і товарних запасів ( z0013-97 ) (z0013-97)
, затвердженої
наказом Мінстату України від 28.12.1996 року, та зареєстрованої в
Міністерстві юстиції 28.01.1997 року за № 13/1817, тара, що має
заставну ціну, не включається у вартість проданої продукції.
За приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України. База оподаткування операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита,
інших загальнодержавних податків та зборів, за винятком податку на
додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг)
згідно з законами України з питань оподаткування (пункт 4.1 статті
4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
З огляду на зазначене, Львівський апеляційний господарський суд на
підставі встановлених обставин справи вірно застосував приписи
чинного податкового законодавства, що регулюють спірні
правовідносини, а відтак у касаційної інстанції немає підстав для
скасування судових рішень, ухвалених у цій справі та для
задоволення касаційної скарги скаржника.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2003 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року у справі 5/1931-25/167 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному
районі міста Львова - без задоволення.