Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2004 Справа N 14/202
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача не з'явилися
відповідача не з'явилися
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Ужгород
на постанову від 10.12.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 14/202
господарського суду Закарпатської області
за позовом Державного підприємства "ЗС"
до Державної податкової інспекції у м.
Ужгород
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 29.04.2003р.
№ 0001092341/011013/23-1/01413661/544
Державне підприємство "ЗС" звернулося до господарського суду
Закарпатської області з позовом до Державної податкової інспекції
у м. Ужгород про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0001092341/011013/23-1/01413661/5446 від
29.04.2003р., яким Позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем - штрафні санкції в розмірі 28693,00 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
25.09.2003р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
місті Ужгород від 29.04.2003р. №
0001092341/0/1013/23-1/01413631/5446 у частині застосування
штрафної санкції у сумі 28000грн. стосовно ДП "ЗС". В іншій
частині позову відмовлено. Рішення вмотивоване тим, що до позивача
не може бути застосована штрафна санкція за неоприбуткування
(неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування готівки у касі - у
п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, за несвоєчасне
оприбуткування у касі готівки одержаної в установі банку на
виплату заробітної плати працівникам підприємства, оскільки
вищенаведена відповідальність передбачена абзацом 3 пункту 1 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995р. №
436/95 застосовується до операцій одержання або видачі готівки за
кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документам у день
їх надходження або видачі.
Що ж стосується отримання від громадянки В-ни Ю.В. готівки в сумі
138,60 грн. в касу підприємства за санаторну путівку, по
прибутковому касовому ордеру № 9 від 20.03.2003р. та несвоєчасне
її оприбуткування в касу (25.03.2003р.), то за таке порушення
відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у
сумі 693 грн. - п'ятикратному розмірі несвоєчасно оприбуткованої
суми в касу, відповідно до пункту 4.3 розділу 4 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті України,
затвердженій Постановою Національного банку України від
15.03.2001р. № 237/5428 та абзацу 3 пункту 1 Указу Президента
України № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
.
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів,
постановою від 10 грудня 2003 року залишив перевірене рішення
господарського суду Закарпатської області без змін, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгород - без
задоволення, з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у м. Ужгород вважає, що постанова
апеляційного господарського суду прийнята з порушенням
матеріального та процесуального права, просить Вищий господарський
суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі, посилаючись на
неправильне застосування Львівським апеляційним господарським
судом норм матеріального (п.4.2, п.4.3 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті України та абзацу 3 пункту
1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від
12.06.1995р.). Державна податкова інспекція посилається на
помилковість висновків суду першої інстанції, які підтверджені
постановою апеляційного господарського суду про те, що операції з
готівкою, отриманою в установі банку, регулюються нормами п.5.5
розділу 5 Положення. Вона також зазначає, що позивачем в порушення
п.4.2.,4.3 Положення 20.03.2003р. була неоприбуткована в касу
готівка, отримана з банку по чеку № 4833991 на суму 5600,0 грн., а
відтак податкове повідомленнярішення ДПІ у м. Ужгород від
29.04.2003р. № 0001092341/0 повністю відповідає вимогам чинного
законодавства України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Закарпатської
області та постанові Львівського апеляційного господарського суду
у даній справі, Вищий господарський суд прийшов до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, постанови касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені
ним, вирішувати питання достовірності, переваги доказів, збирати
або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарським судом Закарпатської області
з'ясовано, та підтверджено при здійсненні апеляційного провадження
Львівським апеляційним господарським судом, що за результатами
проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства ДП "СУ-419" за період 4 кв. 2001р. по
2002р.в акті перевірки № 23-1/141/01413661 від 25.04.2003р.
відбито факт неоприбуткування 20.03.2003р. по прибутковому
касовому ордеру № 9 від 20.03.2003р. готівки в сумі 138,60 грн.,
прийнятої від В-ни Ю.В. за санаторну путівку та суму 5600 грн.,
отриманої з установи банку по чеку № 4833991 від 20.03.2003р. на
виплату заробітної плати. За вищевказане порушення згідно
податкового повідомлення-рішення від 29.04.2003р. №
0001092341/011013/23-1/01423661/5446 податковим органом
застосовано до позивача штрафну санкцію у сумі 28693,00 грн. -
п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10
грудня 2003р. в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0001092341/011013/23-1/01413661/5446 від 29
квітня 2003р. щодо нарахування штрафної санкції на суму 28000 грн.
Згідно статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 8 статті 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової
служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових
фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку,
передбаченому законом.
При винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у
м. Ужгород застосовано процедуру, встановлену Законом України Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання -
це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.5 цієї ж норми штрафна санкція (штраф) -
плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми
податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), яка справляються з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідним
законами.
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлений перелік видів податків і зборів (обов'язкових)
платежів, що справляються на території України. Що ж до штрафних
санкцій, встановлених Указом Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
, то вони не передбачені даним переліком.
Таким чином, штрафні санкції, встановлені Указом Президента
України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
не є податковими
зобов'язаннями в розумінні Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та не можуть стягуватися за
процедурою, визначеною цим Законом.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки названий Указ
Президента не регулює питань оподаткування, а стягнення штрафних
санкцій на його підставі повинно здійснюватися у іншому порядку,
аніж той, що встановлений Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова Львівського
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення
касаційної скарги Державної податкової інспекції. З огляду на
зазначене, керуючись статтями 111- 5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський
суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2003р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 р. у справі № 14/202 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції м. Ужгород - без
задоволення.