ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 3760
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Дніпропетровської міжрайонної Державної
судовому засіданні податкової інспекції, с. Ювілейне,
матеріали касаційної Дніпропетровська область
скарги
на постанову від 03.03.2004 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 37
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "П",
с. Микільське на Дніпрі
до Дніпропетровської міжрайонної Державної
податкової інспекції, с. Ювілейне,
Дніпропетровська область
про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
09.10.2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 03.03.2004р., по справі № 37
позов задоволене; визнане частково недійсним податкове
повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області від 05.11.2002р
№ 0000131700/0 в частині суми прибуткового податку з громадян у
розмірі 17598 грн. 03 коп. , штрафних санкцій в розмірі 35196 грн.
06 коп.; стягнуте з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат
по сплаті держмита, 118 грн. - по сплаті витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської
області просить скасувати ухвалені по справі судові акти,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права,
а саме пп. "р" п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від
26.12.92р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлене, що 05.11.02 року Дніпропетровською
міжрайонною державною податковою інспекцією було прийняте
податкове повідомлення - рішення № 0000131700/0, яким
Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю
"П", було визначене податкове зобов'язання по сплаті прибуткового
податку з громадян в сумі 58878, 24грн., з яких 19626, 08 грн. -
основний платіж, а 39 252, 16 грн. - штрафні санкції.
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення став
акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "П" з 01.07.99р. по 01.07.02 р.
№ 341/2301 від 31.10.02 року.
В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення Декрету
Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року № 13-92 "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та Інструкції від
21.04.93 року № 12 "Про прибутковий податок з громадян"
( z0064-93 ) (z0064-93)
невірно утримувався чи зовсім не утримувався
прибутковий податок з громадян. За вказаним актом перевірки
донараховане недобору в сумі 19626, 08 грн. Позивачем оскаржується
лише нарахування в сумі 17598,03 грн. за не утримання прибуткового
податку з громадян з виплачених сум орендної плати за паї на
протязі 1999 року, а відповідно до цього і 35196, 06 грн. штрафних
санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи позивач з квітня 1998 року по
квітень 2001 року користувався земельною ділянкою загальною площею
ріллі 2942,4 га. Користування здійснювалось на підставі договору
оренди від 03.04.98 року укладеного між громадянами - учасниками
Договору про спільне користування та розпорядження земельними
частками № 1 від 25.02.98 року та Сільськогосподарським
товариством з обмеженою відповідальністю "П".
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору плата за землю вноситься
орендарем у вигляді продукції сільськогосподарського виробництва.
Як свідчать матеріали справи нарахування прибуткового податку
здійснено за період серпень-грудень 1999 року, в числі
орендодавців 323 працівники підприємства і 87 пенсіонерів. Факт
отримання орендодавцями доходу у вигляді сільгосппродукції
підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами по
справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.92
року (далі Декрет) (в редакції, яка діяла на момент виникнення
спору) платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування)
в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного
місця проживання в Україні.
Згідно ст. 2 вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
об'єктом оподаткування у
громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних
джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 розділу 11 "Особливості оподаткування
доходів, одержуваних громадянами за місцем основної роботи (служби
навчання), і прирівняних до них доходів" Декрету ( 13-92 ) (13-92)
до
сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем
основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових
обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за
договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в
результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ,
організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і
натуральній формі крім сум виплат, що не включаються до сукупного
оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
Стаття 5 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
встановлює перелік сум виплат, які не
включаються до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного
громадянами в період, за який здійснюється оподаткування.
У пункті "р" вказаної статті Декрету ( 13-92 ) (13-92)
зазначається, що
доходи працівників сільськогосподарських підприємств і рибних
господарств незалежно від форм власності та господарювання і
риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою
(сільськогосподарською, рибною продукцією власного виробництва
зазначених підприємств та продукцією її переробки, за винятком
продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України) не включаються
до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в
період, за який здійснюється оподаткування..
Колегія суддів рахує правильним висновок попередніх судових
інстанцій про те, що нарахування прибуткового податку з доходів
працівників сільськогосподарського підприємства, які отримані
сільгосппродукцією є неправомірним, однак, вважає, що доходи
громадян, які уклали з позивачем договір оренди, не у зв'язку із
статусом його працівників, підлягають оподаткуванню згідно з
розділом ІV Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, а не розділу II, як помилково
зазначили попередні судові інстанції. Відповідно, і дія пільги,
передбаченої п. "р" ст. 5 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, на цю ситуацію не
поширюється.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами касаційної
скарги стосовно того, що доходи працівників це трудові доходи
громадян, визначені трудовим договором, контрактом та інше.
Наведене узгоджується з диспозицією ч. 1 ст. 8 Декрету відповідно
до якої згідно з цим розділом Декрету оподатковуваними прибутковим
податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби,
навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і
організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові
відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової
книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування.
Орендна плата це доход, отриманий на підставі договору
цивільно-правового характеру і не може прирівнюватися до доходу
працівника.
З цих підстав колегією суддів робиться висновок про те, що
оподаткування доходів всіх осіб, що уклали з позивачем договір
оренди, в тому числі осіб, які не є його працівниками, має
здійснюватись відповідно до розділу ІV Декрету ( 13-92 ) (13-92)
"Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою
діяльністю та інших доходів".
Згідно з цим розділом Декрету ( 13-92 ) (13-92)
оподаткуванню підлягають
доходи громадян, одержані протягом календарного року від
здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної
особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти
оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Висновок судів про те, що оподаткування осіб, які не є
працівниками позивача, має здійснюватись відповідно до розділу III
Декрету ( 13-92 ) (13-92)
колегія суддів вважає помилковим по-перше, з
огляду на вищевикладене, по-друге, виходячи з того, що відповідно
до цього розділу оподаткуванню підлягають доходи громадян,
одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної
роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та
інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших
договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за
місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від
здійснення підприємницької діяльності (ст. 11 Декрету).
Граматичний аналіз змісту наведеної правової норми свідчить, що
передбачені нею доходи (крім доходів фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності) виплачуються у зв'язку з виконанням
громадянином трудової та робочої функцій, в тому числі на підставі
цивільно-правових договорів, але не за місцем основної роботи
(служби, навчання).
Що ж до інших доходів, крім тих, які передбачені ст. ст. 8, 11
Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, то оподаткування їх прибутковим податком
здійснюється в порядку, встановленому розділом ІV Декрету.
Про це, зокрема, йдеться і в абзаці другому пункту 14.4 Інструкції
про прибутковий податок з громадян ( z0064-93 ) (z0064-93)
, затвердженої
наказом ГДПІ України від 21.04.93 № 12 (зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64), в редакції, чинній
в період виникнення спірних правовідносин, яким доходи від
здавання громадянами в оренду або в найом рухомого і нерухомого
майна передбачені серед доходів, одержуваних від регулярної
діяльності, щодо яких подаються декларації.
Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 1 ст. 14 Декрету з
доходів, зазначених у розділі ІV Декрету, податок обчислюється:
а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом
року доходів громадян, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що
не пізніше як через 30 днів після виплати повідомляється
податковим органом за місцем проживання громадян. Утримані у
джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при
проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за
оподатковуваний період;
б) податковими органами на підставі декларацій, поданих
громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або
про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших
відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства,
установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього
Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
Порівняльний аналіз цієї статті із статтями 9 і 12 Декрету
( 13-92 ) (13-92)
дає підстави для висновку, що вона не містить
імперативної вимоги щодо утримання податку у джерела при виплаті
доходів, передбачених розділом ІV Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
Відповідно до підпункту "а" пункту 2 ст. 19 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
обов'язок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності своєчасно і в повному обсязі
нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку
з доходів громадян встановлений лише щодо доходів, що підлягають
оподаткуванню у джерела виплати.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у
позивача не виникло обов'язку нараховувати, утримувати та
перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян,
виплачених відповідно до умов укладеної цивільно-правової угоди,
яка не пов'язана з виконанням цими громадянином трудової та
робочої функцій стосовно позивача, а тому податкові
повідомленнярішення підлягали визнанню недійсними виходячи з
обсягу позовних вимог.
З огляду на викладене апеляційна колегія дійшла помилкового
висновку про необхідність утримання у позивача, як у джерела
виплати, податку на прибуток з доходу осіб, які не є робітниками
підприємства позивача, і дійшла висновку про визнання рішення
недійсним виходячи лише з того, що визначення прибуткового податку
з доходу громадян, які не є працівниками підприємства позивача,
знаходиться поза межами 1095-денного строку давності,
встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 до Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду,
незалежно від викладених в ній доводів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровської МДПІ від 29.03.2004 року
№ 3627/9/10-015 на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 року у справі № 37 залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 року у справі № 37 - без змін.