Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 03/303-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
розглянувши касаційну Чугуївської об'єднаної
скаргу державної податкової інспекції
Харківської області
на постанову від 23 грудня 2003 р.
Харківського апеляційного господарського суду
за позовом Чугуївської об'єднаної
державної податкової інспекції
Харківської області
до ВАТ "Ч"
до ТОВ "С"
про визнання недійсною угоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились, належно повідомлені про час і місце
розгляду касаційної скарги.
від відповідачів
Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у травні
2003 р. заявлений позов про визнання недійсним на підставі статті
48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору,
укладеного між ВАТ "Ч" та Товариством з обмеженою відповідальністю
"С". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час укладання договору
на виконання будівлено-ремонтних робіт від 31.07.2001 № 267-юр
Товариство з обмеженою відповідальністю "С" не було належним чином
зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та юридична
особа, на податковому обліку не знаходилось, дозвіл на
виготовлення печаток, штампів не одержувало, код 23115785 не є
ідентифікаційним кодом ЄРПОУ. Наведене дало підстави податковій
службі вважати, що оспорюваний договір укладений з порушенням
встановленого порядку, оскільки не відповідає вимогам статті 26
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як укладений (ТОВ
"С") особою, що не мала цивільної правоздатності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 7 жовтня
2003р., ухваленим суддею, відмовлено у задоволенні позовних вимог
про визнання недійсним договору підряду, укладеного між ВАТ "Ч" та
Товариством з обмеженою відповідальністю "С" з огляду на вимоги
статті 48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Рішення
господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено
невідповідність оспорюваної угоди вимогам Закону. Крім того, в
рішенні зазначено, що органи державної податкової служби з огляду
на вимоги статті 10 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
мають право оскаржити тільки ті угоди,
визнання недійсними яких передбачає можливість стягнення майна на
користь держави, а стаття 48 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
таких наслідків не передбачає.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 23 грудня
2003р перевірене рішення Господарського суду Харківської області
залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Чугуївської
об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
залишив без задоволення.
Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція, не погоджуючись
з рішенням господарського суду Харківської області та постановою
Харківського апеляційного господарського суду, просить їх
скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а позовні вимоги ДПІ про визнання недійсним
договору підряду задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги,
викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на неправильне
незастосування судами до спірного договору статті 48 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Зауважує на тому, що ДПІ, як
позивач, довів наявність підстав, для визнання недійсною угоди,
укладеної між ВАТ "Ч" та Товариством з обмеженою відповідальністю
"С", як такої, що не відповідає вимогам Закону. Заявник вважає, що
договір, одна з сторін якого (ТОВ "С") не мала права на його
укладання, з огляду на вимоги статті 26 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Товариством з обмеженою відповідальністю "С" та ВАТ "Ч" відзиви на
касаційні скарги не надіслані.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної
інстанцій приписів матеріального і процесуального законодавства,
відзначає наступне:
Підставою звернення Чугуївської ОДПІ до господарського суду про
визнання недійсним договору від 31.07.2001 № 267-юр, укладеного
між ТОВ "С" та ВАТ "Ч", стала його невідповідність, на думку
позивача, вимогам закону, оскільки один із контрагентів - ТОВ "С"
на час укладання оспореного договору не мав цивільної
правоздатності. Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частина друга цієї ж норми надає право державним та іншим органам
звертатися до господарського суду випадках, передбачених
законодавчими актами України. Для органів державної податкової
служби таким законодавчим актом є Закон України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статтею 2 якого визначено,
що основним завданнями органів державної податкової служби є
здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством. Однією з функцій органів державної
податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів
до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами. Проте, чи є позивач належним у заявлених вимогах
повинно з'ясовуватись у судовому засіданні, як і факт доведеності
позовних вимог.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною з підстави її
невідповідності вимогам закону, суд повинен з'ясувати наявність
тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Суд
першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог
податкової служби про визнання недійсним договору на підставі
статті 48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
посилається на недоведеність позивачем того факту, що на час
укладання оспорюваної угоди ТОВ "С" не набув правоздатності.
Проте, законодавством не встановлено, що недійсність угоди за
ознаками статті 48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
повинна бути підтверджена певними засобами доказування і не може
підтверджуватись іншими засобами доказування.
На обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог податкова
служба надала:
- оспорюваний договір від 31.07.2001р. № 267-юр, в якому
зазначений код ОКПО підрядника - ТОВ "С" - 23115785;
- податкові накладні від 4.02.2002 та від 29.01.2002 у якому
індивідуальний податковий номер покупця - ТОВ "С" зазначений
231157848379;
- довідку регіонального управління статистики у м. Києві від
24.04.2003, у якій повідомляється, що код № 23115785 не є
ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ;
- довідку виконавчого комітету Харківської міської ради про
відсутність підприємства ТОВ "С" за вказаною юридичною адресою у
міському реєстрі;
- довідку виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м.
Харкова від 31.07.2003р. у якій зазначено, що ТОВ "С" (адреса: м.
Харків, вул. Фр.Крала, б. 14/29) у виконкомі як суб'єкт
підприємницької діяльності не зареєстрований.
- довідку управління МВС України в Харківській області від
31.07.2003р., в якій повідомляється про те, що ТОВ "С" (код ЗКПО
23115785 чи 23115786) дозвіл на виготовлення печаток і штампів не
видавалось.
Не перевірені судом апеляційної інстанцій доводи про фактичне
виконання оспорюваної угоди. Адже неукладеною може бути угода, по
якій сторони не дійшли згоди з істотних умов договору підряду. Ці
обставини судами не досліджувалися, однак встановлення перелічених
вище фактів має суттєве значення для правильного застосування норм
матеріального права та вирішення даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Харківської області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Харківської області від 7 жовтня
2003р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 23 грудня 2003 р. у справі № 03/303-03 скасувати. Справу
скерувати для нового розгляду Господарському суду Харківської
області.
Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області задовольнити частково.