ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 30/231
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана
В.В.(доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Приватного підприємця Васюхін Є.Ю.
Ткаченко В.М.
Приватного підприємця не з’явився
Слишової Г.І.
розглянувши касаційну Приватного підприємця Ткаченко
скаргу Володимира Миколайовича
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від
25.12.2003р.
у справі № 30/231
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Приватного підприємця Ткаченко В.М.
до Приватного підприємця Слишової Г.І.
про стягнення неустойки у розмірі 24 000,00 грн. та розірвання
договору
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Євстигнєєва Н.М.) від 21.10.2003р. позов задоволено частково –
розірвано достроково договір суборенди нежитлового приміщення
площею 60 м2, розташованого на першому поверсі будинку № 66 по
пр. К.Маркса у м. Дніпропетровську від 01.01.2003р., укладений
між приватним підприємцем Ткаченко В.М. та приватним підприємцем
Слишовою Г.І., в задоволенні вимоги про стягнення суми неустойки
відмовлено.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді Белінська
В.О., Тищик І.В., Логвиненко А.О.) переглянув вказане рішення та
постановою від 25.12.2003р. залишив його без змін.
Не погоджуючи з прийнятим у справі судовими рішеннями, Приватний
підприємець Ткаченко В.М. подав касаційну скаргу в якій просить
їх скасувати.
За твердженням скаржника, місцевим та апеляційним господарськими
судами при прийнятті рішення та постанови не правильно
застосовані норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Ткаченко В.М. звернувся з позовом до
Приватного підприємця Слишової Г.І. про дострокове розірвання
договору оренди від 01.01.2003р. та стягнення штрафу в розмірі
24 000 грн..
Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватний підприємець Ткаченко В.М.
стверджує, що в порушення умов договору суборенди від
01.01.2003р., укладеного між Приватним підприємцем Ткаченко В.М.
та Приватним підприємцем Слишовою Г.І., остання не передала в
установлений строк орендовані приміщення. На цій підставі,
позивач, у відповідності до п. 4.1 Договору, нарахував
відповідачу штраф у розмірі 24 000 грн. та просить достроково
розірвати договір.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий та
апеляційний господарські суди виходили з того, що невиконання
умов спірного договору суборенди в частині своєчасної передачі
орендованих приміщень є достатньою умовою для дострокового його
розірвання.
Разом з тим, в ході розгляду справи, судами встановлено, що
невиконання відповідачем умов Договору сталося за відсутності
його вини і на цій підставі у задоволенні позовних вимог в
частині стягнення неустойки відмовлено.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
невиконання відповідачем договору суборенди сталось в наслідок
розірвання основного договору оренди № 49 від 09.09.2002р.,
укладеного між ТОВ “Готель “Асторія” та відповідачем. Вказаний
договўр, як зазначено в рішенні суду, було розірвано достроково
- у зв’язку з несвоєчасним внесенням Приватним підприємцем
Слишовою Г.І. орендних платежів.
За таких обставин, висновок суду про те, що невиконання договору
суборенди сталось з причин, що не залежать від відповідача є
неправомірний.
Крім того, в матеріалах справи (а.с. 28) міститься лист б/н та
без дати, на підставі якого місцевий та апеляційний господарські
суди дійшли висновку, що власник орендованих приміщень – ТОВ
“Готель “Асторія” не заперечує проти укладення Приватним
підприємцем Слишовою Г.І. договору суборенди з Приватним
підприємцем Ткаченко В.М..
Разом з тим, вказаний лист подано до суду в копії, яка не
відповідає вимогам ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а отже він не
може бути належним доказом по справі.
З огляду на зазначене та приймаючи до уваги те, що касаційна
інстанція в силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позбавлена
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази – постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Дніпропетровської області підлягає
скасуванню, а справа передачі на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно встановити дійсні
права і обов'язки сторін, на яких ґрунтуються їх спірні
правовідносини, дослідити чи правомірно було укладено спірний
договір суборенди та врахувати, що власником орендованих
приміщень є ТОВ “Готель “Асторія”, права та охоронювані законом
інтереси якого може зачіпати рішення по даній справі, і,
відповідно ухвалити у справі законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємця Ткаченко Володимира
Миколайовича задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 21.10.2003р. у справі № 30/231
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області у іншому складі суддів.