ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 29/434а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Михайлюка М.В.,
Плюшка І.А.,
за участю представників сторін:
від позивача Іванєєв В.В. (довіреність № 13-10/66 від
24.05.2004р.);
від ДПІ не з’явилися,
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги м. Макіївці Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду
від 27.01.2004р.
у справі № 29/434а господарського суду Донецької
області
за позовом ДП “Макіїввугілля”
до ДПІ у м. Макіївці Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення
В С Т А Н О В И В:
ДП “Макіїввугілля” звернулося з позовом до ДПІ у м. Макіївці
Донецької області про визнання недійсним податкового
повідомлення – рішення № 0000092330/0 від 21.04.2003р. щодо
донарахування податку на додану вартість у сумі 59962,50 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2003р.
(суддя Гаврищук Т.Г.) позов задоволено, визнано недійсним
податкове повідомлення – рішення № 0000092330/0 від 21.04.2003р.
ДПІ у м. Макіївці Донецької області.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
27.01.2004р. (судді: Алєєва І.В.- головуючий, Агапов О.Л.,
Величко Н.Л.) рішення господарського суду першої інстанції
залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Макіївці Донецької області
просить скасувати рішення та постанову зазначених судових
інстанцій, у позові відмовити. При цьому скаржник посилається на
невірне, на його погляд, застосування судовими інстанціями
матеріального права.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права
у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга ДПІ у м. Макіївці Донецької області підлягає залишенню
без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ДПА у Донецькій області згідно до
вимог п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998р.№ 817\98 та
на підставі розпорядження № 33-р від 25.03.2003р. була проведена
повторна перевірка ДП “Макіїввугілля” з питань дотримання вимог
податкового законодавства з податку на додану вартість за період
з 01.10.2000р. по 01.01.2002р., за результатами якої складений
акт від 17.04.2003р. № 2\23-811-2.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте спірне
податкове повідомлення-рішення від 21.04.2003р. № 0000092330/0,
яким позивачеві згідно з підпунктом “б” п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону
раїни “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 59962,50 грн., у тому числі основний платіж -
39975 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19987,50
грн., які нараховані відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17
вище вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписом п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
витрати виробництва та обігу
це сума будь-яких витрат платника податку у грошові матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшої використання у власній
господарській діяльності.
Діяльність ДП “Макіїввугілля” відповідає вимогам п. 1.32. ст. 1
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тобто його господарська діяльність направлена на
отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, а безпосередня участь організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою.
Перевіркою встановлено, що на всі придбані позивачем товари
(роботи, послуги) є податкові накладні, які записані в книзі
обліку придбань, і які мають право бути включеними податкового
кредиту.
За вимогами п. 7.4.3, п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли товари (роботи,
послуги), що виготовлені або придбані частково, використовуються
в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податковою
кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку
при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці
використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих
операціях звітного періоду.
Операції з виконання керівних функцій не відповідають визначенню
ні продажу товарів, продажу послуг і на них не розповсюджується
встановлений п. 7.4.3 3 п. 7.4. ст. 7 Закону порядок включення
ПДВ до складу податкового кредиту.
Нормами п. 3.2 ст. З та п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачені операції,
які не є об'єктом оподаткування та звільнені від оподаткування,
до яких операції з виконання керівних функцій не віднесені.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування є операції платників податку з продажу товарів
(робіт, послуг) на митній території України, в тому числі
операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу)
та операції з передачі права власності на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованості заставодавця. При цьому, виходячи з пункту 1.4
статті 1 зазначеного Закону, під продажем послуг (робіт)
розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з
надання послуг (результатів робіт), надання права на
користування або розпорядження товарами, у тому числі
нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж
товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з
безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів
робіт), зокрема, включає надання права на користування або
розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу),
продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент,
авторське право, торговий знак, інші об'єкти права
інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.
Аналіз наведених правових норм спростовує доводи заявника,
викладені у касаційній скарзі щодо заниження позивачем ПДВ на
суму 39975 грн. та завищення відшкодування ПДВ на 512794 грн.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на недоведеність
правомірності включення до валових доходів коштів, перерахованих
позивачу його дочірніми підприємствами на здійснення керівних
повноважень, не може прийматися судовою колегією до уваги,
оскільки господарський суд Донецької області та Донецький
апеляційний господарський суд дійшли до правильного висновку, що
здійснення ДП “Макіївугілля” керівних (управлінських) функцій по
відношенню до її дочірніх компаній не відноситься до
оподатковуваних ПДВ операцій з продажу послуг, а передача
дочірніми підприємствами товарів (робіт, послуг) на забезпечення
керівних функцій підприємства не може вважатися оплатою за такі
послуги.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої
та апеляційної інстанції обґрунтовано були задоволені позовні
вимоги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.01.2004р. у справі № 29/434а залишити без зміни.