ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 28/46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю “Полиш”
скаргу
на постанову від 29.01.2004р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 28/46 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Полиш”
до 1)Північної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривого Рога
2)Тернавського відділення Державного
казначейства м. Кривого Рога
за участю Прокуратури Дніпропетровської області
про стягнення бюджетної заборгованості
За участю представників:
позивача – Маленька Л.І., за довіреністю
відповідачів – не з’явилися
від Генеральної Прокуратури України: Прокурор відділу – Демчук
Р.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.11.2002 року у справі № 28/46 позов товариства з обмеженою
відповідальністю “Полиш” (з урахуванням заяви про уточнення
позовних вимог) до державної податкової інспекції у Тернівському
районі м. Кривого Рога та Тернівського відділення Державного
казначейства задоволено, з Державного бюджету України на користь
позивача стягнуто бюджетну заборгованість по податку на додану
вартість за березень, квітень, травень, грудень 2001 року,
січень 2002 року в загальній сумі 188 095 грн. 81коп. та
проценти в сумі 471 395 грн. 59 коп. , нараховані на цю
заборгованість.
Постановою від 29.01.2004р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Кузнецова І.Л., Герасименко
І.М., БілецькаЛ.М.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 29.11.2002 року у справі № 28/46
скасовано частково; у позові про стягнення з Державного бюджету
України на користь товариства з обмеженою відповідальністю
“Полиш” 471395 грн. процентів, нарахованих на бюджетну
заборгованість по податку на додану вартість за березень,
квітень, травень, грудень 2001 року та січень 2002 року
відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Полиш” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд скасувати постанову від 29.01.2004р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду та залишити
в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від
29.11.2002 року у справі № 28/46.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Місцевий та апеляційний суди, враховуючи неподання податковою
інспекцією доказів своєчасного відшкодування товариству податку
на додану вартість в розмірах, зазначених у відповідних
деклараціях позовні вимоги в частині стягнення бюджетної
заборгованості в сумі 188 095 грн. 81 коп. визнали такими, що
підлягають задоволенню.
Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що з розрахунку
процентів на бюджетну заборгованість, який міститься в акті
звірки розрахунків за проектом товариства, вбачається що сума
процентів з урахуванням періодів часткового відшкодування
податку складає 471395 грн. 59 коп. Відповідно до розрахунків,
поданих товариством на вимогу колегії суддів, згідно положень
наведених норм, тобто, з обчисленням періодів відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подачі декларацій за
березень, травень, грудень 2001 року, січень 2002 року та
трьохмісячного періоду на відшкодування податку за квітень, сума
процентів дорівнювала 439993 грн. 18 коп.;
Як зазначає апеляційний суд, при проведенні цих розрахунків
товариством
не були враховані фактичні обставини справи та положення Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме
сума податку, що підлягала відшкодуванню за березень 2001 року
мала дві складові частини - 810 грн., які підлягали
відшкодуванню протягом 30 календарних днів та 50028 грн., яка
відшкодується після погашення податкових зобов'язань протягом
трьох наступних звітних періодів; в той час як товариством
здійснюється нарахування процентів на повну суму податку (50838
грн.), починаючи з 20.05.2001 року.
Також, при винесенні постанови, апеляційний суд виходив з того,
що Закон України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює право платника податків по нарахуванню на бюджетну
заборгованість процентів на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, в
той час як товариство в розрахунку процентів застосовує виключно
120 відсотків без врахування облікової ставки Національного
банку України.
Враховуючи те, що розрахунок процентів, здійснений товариством,
є таким що не відповідає вимогам Закону, а загальний розмір суми
останніх – необґрунтованим, апеляційним судом у задоволенні
позовних вимог в цій частині відмовлено, та рішення місцевого
суду скасовано частково.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає зазначені
висновки апеляційної інстанції такими, що прийняті з порушенням
норм процесуального права.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної
скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції
справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій
інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому
розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в
апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд
покладено обов’язок щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупностў, керуючись законом.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору (ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Згідно ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Господарський суд залишає
позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав
витребувані господарським судом матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без
розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до
господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 81ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову з підстав
надання неправильного здійснення розрахунку процентів, в
порушення вищенаведених норм, безпідставно позбавив позивача
можливості на захист своїх законних прав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.11.2002 по даній справі визнано обґрунтованими вимоги
позивача щодо відшкодування бюджетної заборгованості. Однак в
обґрунтування прийнятого рішення суд помилково послався лише на
підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким передбачено, зокрема, що
підставою для бюджетного відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період, в той час, як питання експортного
відшкодування регулюються статтею 8 Закону.
Слід також розмежувати суми бюджетного відшкодування та
експортного бюджетного відшкодування.
Враховуючи наведені процесуальні порушення та неповне
дослідження місцевим та апеляційним судами обставин справи, а
також беручи до уваги встановлені ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
межі повноважень касаційної інстанції, колегія
суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд господарському
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Полиш”
задовольнити частково.
Постанову від 29.01.2004р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 29.11.2002 року у справі № 28/46
скасувати.
Справу № 28/46 направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.