ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 23/258
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Комунарському
матеріали касаційної районі м. Запоріжжя
скарги
на рішення від 29.12.2003 року
у справі № 23
господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ "Г", м. Запоріжжя
до 1. ВДК у Комунарівському районі м.
Запоріжжя
2. ДПІ у Комунарському районі м.
Запоріжжя
про стягнення 22 656 096 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2003
року у справі № 23 позов задоволене; стягнуте з бюджетного рахунку
на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за серпень 2003 року в сумі 15234356 грн. та за вересень
2003 року в сумі 7421840 грн. на загальну суму 22656096,00 грн.;
стягнуте з відповідача-2 на користь позивача 1700,00 грн. держмита
та 118 грн. витрат на ін формаційнотехнічне забезпечення судового
процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя
просить змінити рішення господарського суду Запорізької області
від 29.12.2003 року, визнати ДПІ у комунарському районі м.
Запоріжжя неналежним відповідачем по даній справі, посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
п. 2 Указу Президента України "Про Державне казначейство України"
( 335/95 ) (335/95)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Позивач та відповідачі не реалізували своє процесуальне право на
участь в судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлене, що ТОВ "Г" були надані до ДПІ у Комунарському
районі м. Запоріжжя податкові декларації з податку на додану
вартість за серпень та вересень 2003р. В наданих позивачем
деклараціях загальна сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню складає:
за серпень 2003р. -25234256 грн. (ряд.23 декларації та п. 2
розрахунку експортного відшкодування); за вересень 2003р. -
7421840 грн. (ряд.23 декларації та п. 2 розрахунку експортного
відшкодування).
Станом на 17 грудня 2003р. позивачу проведене відшкодування
бюджетної заборгованості з ПДВ за серпень 2003р. у розмірі
10000000,00 грн. Таким чином, бюджетна заборгованість з ПДВ за
серпень 2003р. та вересень 2003р. складає 22656096 грн.
На час розгляду справи відшкодування ПДВ з бюджету позивачу не
здійснено.
Відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації. Підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування
може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з
цього податку. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації.
Відповідно до підпунктів 8.1, 8.6 ст. 8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платник податку, який
здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений
розрахунок подається разом із такими документами: а) митною
декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України, б) копіями платіжних
доручень, завірених банком, про перерахування платником податку
коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних
товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на
ціну такого придбання. У разі коли платник податку не подає
розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки,
експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування
враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з
податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного
бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за
відповідний звітний період.
Таким чином, підставою для отримання позивачем відшкодування є
дані тільки податкової декларації та розрахунку експортного
відшкодування.
Відповідно до пп. 6.2.1 ст. 6 вказаного Закону, податок за
нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що
були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх
вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною
вантажною декларацією.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до податкового
органу відповідні декларації та розрахунки експортного
відшкодування, договори, акти виконаних робіт, платіжні документи
та вантажні митні декларації. Представник відповідача2 пояснив, що
порушень не встановлено. Вищезазначені документи досліджені судом
у судовому засіданні.
Вказане свідчить про здійснення позивачем усіх необхідних та
достатніх заходів щодо отримання відшкодування ПДВ з бюджету за
серпень 2003р. в сумі 15234356 та за вересень 2003р. в сумі
7421840 на загальну суму 22656096 грн.
Доказів про здійснення такого відшкодування сторонами суду не
надано.
Невідшкодовані у встановлені строки суми ПДВ вважаються податковою
заборгованістю і платник податку має право у будьякий момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази
подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Будь яких доказів, які б свідчили про невідповідність даних,
зазначених позивачем у деклараціях та розрахунках експортного
відшкодування, відповідачами не надано.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те,
що податковий орган не є належним відповідачем в даній справі,
оскільки згідно пунктів 4.1 та 4.2 Порядку відшкодування податку
на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 02.07.97 N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у
редакції наказу Державної податкової адміністрації України та
Державного казначейства України від 21.05.2001р. N 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
), відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду. Якщо рішення
арбітражного суду щодо відшкодування з державного бюджету суми ПДВ
або відсотків за бюджетною заборгованістю за несвоєчасно
відшкодовані суми надходять до органів Держказначейства, то для
забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування з
бюджету сум ПДВ не пізніше наступного дня після одержання його
копія передається до податкового органу для формування висновку в
загальному порядку в п'ятиденний термін з дати надходження до
податкового органу.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, а також
законодавчо визначені межі касаційного провадження, колегія суддів
дійшла висновку, що рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України , колегія
суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському
районі м. Запоріжжя від 13.01.2004 року № 235/10-028 на рішення
господарського суду Запорізької області від 29.12.2003 року у
справі № 23 залишити без задоволення, а рішення господарського
суду Запорізької області від 29.12.2003 року у справі № 23 - без
змін.