ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 14/42-2579
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Бережанської МДПІ в Тернопільській
відкритому судовому області,
засіданні матеріали м. Підгайці
касаційної скарги
на постанову від 05.12.2003 року Львівського
апеляційного
господарського суду
у справі № 14
господарського суду Тернопільської області
за позовом Приватного підприємця М-а І.С., м.
Підгайці
до Бережанської МДПІ в Тернопільській області
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.10.2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду (від 05.12.2003 року по справі № 14 позов
задоволене; визнане недійсними повідомлення-рішення Бережанської
МР ДПІ від 04.06.2003 року № 95-244212994/549 від 04.06.2003 року
№ 96-2444212994/550; стягнуте з відповідача на користь позивача 85
грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Бережанська МДПІ просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2003 року,
посилаючись на порушення та неправильне застосування норм
матеріального права, а саме ст. 17 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Позивач та відповідач не реалізували своє процесуальне право на
участь в судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові Львівського апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлене, що Підгаєцьким відділенням Бережанської МДПІ
проведено перевірку бару "МП", який належить приватному підприємцю
М-і І.С., щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької
діяльності.
За результатами перевірки складено акт № 0000979 від 27.05.2003
року.
На підставі вказаного акту Бережанською МДПІ 04.06.2003р. прийнято
податкові повідомлення-рішення № 95-244212994/549 та
№ 96-2444212994/550, якими приватному підприємцю М-і І.С.
визначено суму податкового зобов'язання за платежами та
застосовано штрафні санкції в розмірі 1700 грн. та 340 грн. за
порушення пунктів 1, 2, 5 ст. 5 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського
харчування та послуг" № 1776-3 від 01.06.2000р. із змінами та
доповненнями.
Перевіркою встановлено, що при здійсненні контрольної закупки в
барі "МП" , що належать приватному підприємцю М-і І.С., продавцем
Сою Н.З. розрахункова операція на суму 10,70 грн. не була
проведена через реєстратор розрахункових операцій, а реалізація
однієї пляшки слабоалкогольного напою "Джин-тонік" за ціною 8 грн.
здійснена без наявності ліцензії. Торговий патент, розрахункова
книжка, розрахункові квитанції та книга обліку розрахункових
квитанцій також були відсутні.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у
господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони
та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої
вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази
подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником єдиного
податку, про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку
№ 5000737, видане йому Державною податковою адміністрацією України
25.12.2002р.
27.05.2003р. працівниками Бережанської МДПІ (Підгаєцьке
відділення) здійснено контрольну закупку у барі "МП" в продавця
С-и Н.З.
Судами було встановлене, що С-а Н.З. в період з 20.05.2003р. по
07.07.2003р. знаходилась за межами України в туристичній поїздці в
Польщі, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті.
Оригінал паспорту був оглянутий місцевим господарським судом в
судовому засіданні. Даний факт спростовує твердження скаржника,
про перебування С-и Н.З. в барі "МП" під час проведення перевірки
27.05.2003р.
Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органам державної податкової служби надано
право під час проведення перевірок перевіряти у посадових осіб,
громадян документи, що посвідчують їх особу.
Вимоги цієї статті працівниками відповідача не були виконані, в
результаті чого особа, яка проводила розрахунки при контрольній
закупці не встановлена і хто вчинив правопорушення, відображені в
акті перевірки, невідомо. Підписати акт перевірки вищевказана
особа відмовилась.
Згідно наказу Державної податкової адміністрації України від
16.09.2002р. № 429 (z1023-02), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311 "Про затвердження
порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами" п. 1.11
передбачено, що акт відмови від підпису - це акт, який засвідчує
відмову посадових осіб підприємства від підписання акта
документальної перевірки. При цьому в акті зазначається про
ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного
бухгалтера підприємства із змістом акта перевірки, обов'язками,
правами та відповідальністю платника податку. Акт відмови від
підпису підписується не менше як трьома особами.
Акт відмови від підписання матеріалів справи С-ою Н.І. підписаний
лише двома особами. Сам акт складений не про відмову С-и Н.І. від
підпису акту перевірки, а про відмову отримати акт перевірки.
Крім того, приватний підприємець М-а І.С. з актом перевірки
ознайомлений не був і як видно з матеріалів справи отримав акт
лише 04.06.2003р.
Порядком заняття торгівельною діяльністю і правилами торговельного
обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 08.02.1995р. № 108 ( 108-95-п ) (108-95-п)
та Порядком
ведення журналу реєстрації перевірок, затвердженим наказом
Державного комітету України з питань розвитку підприємництва № 18
від 10.08.1998р. і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
01.10.1998р. за № 19/3059, передбачена обов'язкова наявність і
ведення контрольного журналу перевірок, в якому особи, які
проводять перевірку, роблять відповідні записи.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками Бережанської МДПІ
при перевірці бару "МП" не було зроблено запис в журналі
реєстрації перевірок. Таким чином вірним є висновок судів, що
перевіряючими порушено порядок проведення перевірок, а така
перевірка є неправомірною.
Згідно п. 13 Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами ДПС, затвердженої наказом Державної
податкової адміністрації України № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
від
17.03.2001р. , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
23.03.2001р. за № 268/5459 органи державної податкової служби в
актів перевірки зобов'язані чітко викласти зміст порушення з
обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказати
конкретні їх пункти та статті.
Проте, і ця норма закону відповідачем порушена, а саме: в акті
перевірки не вказано, яким чином позивач проводить реалізацію
товару - з використанням РРО, КОРО РК чи без їх використання;
вказуючи, що розрахункова операція не проведена через РРО не
проводять ніяких відомостей про сам РРО, вказують на відсутність
розрахункових книжок, розрахункових квитанцій та книг обліку
розрахункових операцій і в той же час зазначають що на денному
звіті РРО (за РК) готівки в наявності немає.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про те,
що подібне оформлення матеріалів перевірки є грубим порушенням
розділу II вищевказаного наказу Державної податкової адміністрації
України від 16.09.2002р. за № 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
.
Щодо постанови Головного державного санітарного лікаря
Підгаєцького району від 29.04.2003р. за 322 "Про застосування
адміністративнозапобіжних заходів за порушення санітарного
законодавства" та призупинення роботи бару "МП" з 06.05.2003р. та
висновку на початок роботи від 28.05.2003р., яким позивачу
дозволено розпочати роботу бару з 28.05.2003р. то суди правомірно
прийняли їх до уваги як докази того, що 27.05.2003 року бар "МП"
не працював, оскільки останні прийняті у відповідності до вимог
Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя населення" № 4044-ХН від 24.02.1994р., підписані
головним державним санітарним лікарем Підгаєцького району і
належно завірені печаткою СЕС.
Враховуючи наведене, відповідачем не подано суду доказів, які
доводять здійснення позивачем порушень, вказаних в акті перевірки.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Бережанської МДПІ в Тернопільській області від
22.01.2004 року № 43 на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 05.12.2003 року у справі № 14 залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 05.12.2003 року у справі № 14 - без змін.