ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.04 Справа N 14/215
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Ужгородської міжрайонної Державної
відкритому судовому податкової
засіданні матеріали інспекції у Закарпатській області
касаційної скарги
на рішення від 19.12.2003 року
у справі № 14
господарського суду Закарпатської області
за позовом ВАТ "УМ", м. Ужгород
до Ужгородської МДПІ у Закарпатській області
про визнання недійсними податкових
повідомленьрішень Ужгородської МДПІ від
10.04.2003р. № 206-206-0- -00453256/2141
та № 207-26-0-00453256/2142
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2003
року у справі № 14 позов задоволене; визнане недійсними податкові
повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 10.04.2003р.
№ 206-206-0-00453256/2141 щодо визначення ВАТ "УМ" податкового
зобов'язання по податку на додану вартість, та застосованої
штрафної (фінансової) санкції по ньому у сумі 61805 грн., та
№ 207-26-0-00453256/2142 щодо визначення суми 82557 грн.
податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян та
застосованої штрафної (фінансової) санкції по ньому у сумі 165114
грн.
В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області
просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської
області від 19.12.2003 року та відмовити позивачу в задоволенні
його вимог, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права, а саме ст. 117 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 11.21 ст. 11 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, норми
Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для
виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані
ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999
року № 805 ( 805-99-п ) (805-99-п)
.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлене, що за результатами перевірки Ужгородською МДПІ
прийняте податкові повідомлення-рішення від 10.04.2003р.
№ 206-206-0-00453256/2141 та № 207-26-0-00453256/2142, згідно з
якими позивачу донараховано до стягнення 123610 грн. недоїмки з
ПДВ та 61805 грн. штрафу, і 82557 грн. прибуткового податку з
громадян та 165114 грн. штрафу.
Позивач просив визнати недійсними вказані податкові
повідомленнярішення, мотивуючи свої вимоги тим, що при проведенні
перевірки, відповідач невірно зробив висновки про неправильне
застосування ним порядку виплати дотацій сільгоспвиробникам при
закупівлі у них молока в живій вазі. На думку позивача, у
Ужгородської МДПІ відсутні підстави стверджувати про факт
придбання молока із застосуванням дотаційного режиму справляння
ПДВ не у сільгоспвиробників.
Позиція відповідача полягає в тому, що, оскільки позивач під час
приймання молока від населення квитанції за формою ПК-3а не
складав, то слід вважати недостатньою інформацією для
підтвердження факту правомірного застосування положень п. 11.21
ст. 11 та п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пунктів 4, 5, 10-12 Постанови Кабінету
Міністрів України від 12.05.1999р. "Про порядок нарахування,
виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій
сільськогосподарським товаровиробникам за придбані ними
переробними підприємствами молока та м'яса в живій вазі"
( 805-99-п ) (805-99-п)
.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до п. 11.21. ст.
11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
головною умовою для застосування особливого (дотаційного) режиму
оподаткування ПДВ, є придбання молока у живій вазі саме від
виробників, перелік яких визначено Порядком нарахування, виплат і
використання коштів, спрямованих для виплати дотацій
сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним
підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України 12.05.99р. № 805
( 805-99-п ) (805-99-п)
.
Також колегія суддів погоджується з тим, що за вказаною нормою
права, при здійсненні закупівлі молока та м'яса у
сільгоспвиробника, такому сільгоспвиробникові у складі ціни за
сільгосппродукцію підлягає сплата нарахованої закупівельною
організацією в окремому порядку суми ПДВ у вигляді дотації.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для здійснення
відповідачем донарахувань по ПДВ та прибутковому податку з
громадян, є висновок Ужгородської МДПІ про відсутність на
підприємстві позивача доказів, які б підтверджували факт закупівлі
молока від особистих підсобних господарств населення та факт
приналежності продавців молока до категорії сільгоспвиробників.
Судом встановлено, що при здійсненні закупівлі молока у громадян,
позивач квитанції форми ПК-3а не оформляв, що є порушенням порядку
ведення облікової документації, передбаченої Порядком нарахування,
виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій
сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним
підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України 12.05.99р. № 805
( 805-99-п ) (805-99-п)
.
При цьому, колегія судів погоджується з висновком суду першої
інстанції про те, що право застосування особливостей справляння
ПДВ при здійсненні закупівлі сільгосппродукції у
сільгоспвиробників не ставиться в залежність від факту оформлення
купівлі-продажу квитанцією встановленої форми (пункт 11.21 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Твердження відповідача про неправомірне застосування позивачем
положень п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, поза як відсутні у обліку позивача
квитанції форми ПК-3а, обґрунтовано не прийняте судом за
преюдицію, а перевірене на достовірність.
Саме тому, з метою встановлення чи спростування факту придбання
молока у сільгоспвиробників, судом оцінене подані сторонами докази
у сукупності.
Відповідач визнаючи закупівлю позивачем молока, оспорює факт його
закупівлі саме з підсобних господарств сільгоспвиробників
(громадян). При цьому, в якості доказу посилається на оперативні
матеріали кримінальної справи, які правомірно не прийняті судом,
як належний доказ позиції відповідача з огляду на вимоги ст. ст.
32, 34, 36, 37 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, і які не спростовують аргументи ВАТ "УМ" по суті.
Крім того, судом встановлене, що матеріали кримінальної справи
свідчать про правову позицію власне сільгоспвиробників по
відношенню до виплачених їм дотаційних коштів, а не про стан
податкового обліку на підприємстві позивача.
Колегія суду вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку
поданим позивачем актам звірки по кількості придбаного молока та
по сумах проведеної оплати за нього, довідкам відповідних селищних
рад про наявність у продавців молока одиниць великої рогатої
худоби, платіжним відомостям як таким, що підтверджують обставини
придбання молока у живій вазі безпосередньо у громадян, які у
своєму підсобному господарстві мають велику рогату худобу, а це в
свою чергу підтверджує правомірність застосування положень п.
11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та свідчить про хибність висновків відповідача.
Також в рішенні суд правильно стверджує і про те, що донарахування
позивачу прибуткового податку з громадян, зроблено відповідачем
без врахування положень підпункту "є" п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
,
згідно з яким, до сукупного оподатковуваного доходу, одержуваного
громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не
включаються доходи громадян від продажу вирощеної в особистому
підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці
продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів тощо. (п.
5.7. Інструкції про прибутковий податок з громадян).
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, а також
законодавчо визначені межі касаційного провадження, колегія суддів
дійшла висновку, що рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від
17.01.2004 року № 300/9/10-0 на рішення господарського суду
Закарпатської області від 19.12.2003 року у справі № 14 залишити
без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської
області від 19.12.2003 року у справі № 14 - без змін.