A-41/325-03 Спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на підставі невірного застосування відповідачем ст. 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" - Матеріали постанови 01/1457

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2004                                     Справа N A-41/325-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у         Державної податкової інспекції у Жовтневому

відкритому судовому   районі м. Харкова

засіданні матеріали

касаційної скарги

на постанову          від 25.12.2003 року Харківського

                      апеляційного господарського суду

у справі              №  41

господарського суду   Харківської області

за позовом            Приватного підприємця М-а В.М. , м. Харків

до                    ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова

про                   визнання недійсним податкового повідомлення-

                      рішення

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:         не з'явились

від відповідача:      не з'явились

                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області  від  05.11.2003,

залишеним    без   змін   постановою   Харківського   апеляційного

господарського суду від 25.12.2003  року  по  справі  №  41  позов

задоволене;  визнане недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ

у Жовтневому районі м.  Харкова  в  сумі  1700  грн.;  стягнуте  з

відповідача  на  користь позивача державне мито в сумі 85 грн.  та

судові витрати в розмірі 118 грн..

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому  районі  м.  Харкова  просить

скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,

яким відмовити позивачу у позові,  посилаючись на  порушення  норм

матеріального  права,  а саме ст.  7 Указу Президента України "Про

спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності" ( 727/98  ) (727/98)
        ,

ст.  15  Закону  України  "Про державне регулювання виробництва та

торгівлі спиртом етиловим,  коньячним  та  плодовим,  алкогольними

напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
        .

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені

в ній доводи.

Позивач та відповідач не реалізували своє  процесуальне  право  на

участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши повноту  встановлення  обставин справи та правильність

їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського  суду,

колегія  суддів  Вищого  господарського  суду України приходить до

висновку,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Судами встановлене,  що  03.05.03р.  інспекторами ДПІ у Жовтневому

районі м.  Харкова була  проведена  позапланова  виїзна  перевірка

торгівельної  точки,  що  належить  позивачу,  який в перевіряємий

період був платником єдиного податку.

Акт перевірки підприємства позивача не містить в собі номеру, що є

від  порушенням  вимог  п.  1.8  Порядку  оформлення  і реалізації

документальних перевірок щодо дотримання податкового та  валютного

законодавства  суб'єктами  підприємницької діяльності - юридичними

особами,   що   був  затверджений   наказом   ДПА   України  № 266

( v0266225-98  ) (v0266225-98)
          від  01.06.1998р.,  як вірно зазначив суд першої

інстанції.

В акті  перевірки  без  номеру  від 03.05.2003 р.  вказано,  що на

момент  перевірки  встановлено  факт  реалізації  слабоалкогольних

виробів  без  наявності ліцензії.  Дані висновки акту перевірки не

відповідають  дійсності  та  документально   не   підтверджуються.

Відповідачем   не   доведений   факт   присутності  в  асортименті

торгівельної точки слабоалкогольних напоїв і факт  продажу  такого

товару.  В  акті  перевірки відсутні дані ким був придбаний товар,

якими документами підтверджується факт  його  продажу,  який  саме

слабоалкогольний  напій  був реалізований.  Здійснення контрольної

покупки нічим не підтверджено.  Посилання відповідача  на  те,  що

позивачем  було продано слабоалкогольний напій "Лонгер",  судом не

прийняте,  оскільки даний факт документально не підтверджений. Акт

не  підписано  реалізатором  ММ-ою  та  ПП М-ою В.М.  На зворотній

стороні  акту  є  розписка  про  отримання  акту  підприємцем   та

реалізатором.  Отже, судами зроблений висновок, що відповідачем не

доведено факту продажу алкогольних напоїв.

На підставі  викладеного  попередні  судові  інстанції   правильно

вважали,  що  висновки акту перевірки,  на підставі якого прийняте

оскаржуване позивачем рішення,  ґрунтуються на припущеннях,  що не

підтверджені документально, через що не можуть бути прийняті судом

як належний доказ.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в  їх

сукупності,  колегія  суддів  не  вбачає  підстав  для  скасування

постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11

ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 12.01.2004

року  №  147/10/10-015  на  постанову  Харківського   апеляційного

господарського суду від 25.12.2003 року у справі № 41 залишити без

задоволення,  а постанову Харківського апеляційного господарського

суду від 25.12.2003 року у справі № 41 - без змін.