9/162 Спір про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ - Матеріали постанови 01/1455

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2003 року по справі № 91 позов задоволене повністю, стягнуте з Державного бюджету України на користь позивача 21261,40 грн. бюджетної заборгованості, в тому числі 21164 грн. податку на додану вартість та 97,40 грн. нарахованих процентів; стягнуте з відповідача-1 на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 212,61 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2003 року повністю та припинити провадження по даній справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 2 ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Позивач та відповідачі не реалізували своє процесуальне право на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлене, що 17.03.2000р. ТОВ "Компанія А" до ДПІ у м. Кіровограді подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2003 року.

Відповідно до зазначеної декларації сума податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню підприємству з державного бюджету як залишок суми податку після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів складала 21 164грн.

З наданого в матеріалах справи податковою інспекцією акту від 08.08.2003р. № 243/23-1/13756656, складеного за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Компанія А" за період з 01.03.2002р. по 01.07. 2003р. вбачається також, що розбіжностей або будь-яких порушень при обчисленні останнім сум податку на додану вартість за лютий 2003р. не встановлено.

У зв'язку із непроведенням податковою інспекцією в установлені строки відшкодування податку позивачем, за період з 01.08.2003р. по 20.08.2003р.р., нараховані відсотки в розмірі 97грн. 40коп.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон) під терміном "бюджетне відшкодування" слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону (168/97-ВР) у разі коли за результатами звітного періоду сума визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період; за бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку; таке бажання платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю; на суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду, з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З огляду на наведені норми та враховуючи неподання податковою інспекцією доказів своєчасного відшкодування товариству податку на додану вартість за лютий 2003 року, позовні вимоги обґрунтовано задоволено попередніми судовими інстанціями.

Колегія суду не бере до уваги доводи касаційної скарги, оскільки відповідно до п. 1 ст. 1 ст. 12 ГПК України (1798-12) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: - спорів, що виникають про погодженні стандартів та технічних умов; - спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; - інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.

Таким чином, наведеною нормою встановлено виключний перелік категорій спорів, які не підвідомчі господарським судам; даний спір до такого переліку не належить.

Крім того, як вбачається з цієї норми компетенція господарських судів поширюється, у тому числі, на спори, що виникають з інших підстав.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської ОДПІ від 19.01.2004 року № 187/10-0 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2003 року у справі № 91 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2003 року у справі № 91 - без змін.