ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2004                                         Справа N 9/74

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        Промінвестбанку в особі філії “З”

скаргу

на постанову                 Запорізького апеляційного

                             господарського суду від 12.01.2004

                             року

у справі за позовом          корпорації “Ф”

до                           Промінвестбанку в особі філії “З”

про   стягнення 887 405,97 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  липні  2003 року корпорація “Ф” звернулась до суду з  позовом

про  стягнення  з Промінвестбанку в особі філії “З”  887  405,97

грн.  на  відшкодування збитків, які виникли внаслідок зменшення

рентабельності  із-за неправомірних дій банку  щодо  списання  з

його рахунку коштів у першому кварталі 1996 року.

Рішенням  господарського суду Запорізької області від 22.09.2003

року,  залишеним  без змін постановою Запорізького  апеляційного

господарського  суду  від 12.01.2004 року у  задоволенні  позову

відмовлено.

У   касаційній  скарзі  відповідач  посилається  на  неправильне

застосування  судами  норм  процесуального  права,   відсутність

предмету  спору і просить постановлені по справі судові  рішення

скасувати, а провадження у справі припинити.

Заслухавши  суддю–доповідача,  пояснення  представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши  доводи  касаційної

скарги  судова  колегія  не вбачає підстав  для  її  задоволення

виходячи з наступного.

Рішенням  господарського суду Запорізької області від 09.09.2002

року  (Справа  N 4/2/540) постановлено стягнути з відповідача  з

урахуванням  знецінення  коштів внаслідок  інфляції  449  830,66

грн.,  які були безпідставно списані з рахунку позивача  у  1996

році.

Обґрунтовуючи свої вимоги, щодо відшкодування збитків,  завданих

безпідставним  вилученням коштів і зменшенням  рентабельності  у

період  2000 – 2003 років позивач не надав об‘єктивних  доказів,

які  б  свідчили про реальні втрати підприємства і їх залежність

від  дій  відповідача,  а  тому за  таких  обставин  суд  першої

інстанції  і  апеляційний  суд дійшли правильного  висновку  про

неправомірність  вимог  про стягнення з відповідача  887  405,97

грн.  і  підстав  для скасування постановлених у справі  судових

рішень судова колегія не вбачає.

Надуманим є і доводи касаційної скарги щодо відсутності предмету

спору  і обов‘язку суду припинити провадження у справі, оскільки

обставини, на які посилається позивач і предмет даного позову не

пов‘язані  з  предметом  спору, який  розглядався  господарським

судом Запорізької області 09.09.2002 року.

При  такому положенні, коли правильність судових рішень доводами

касаційної  скарги  не спростовується, Вищий  господарський  суд

України, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

-

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити   без   задоволення,   а   рішення

господарського суду Запорізької області від 22.09.2003  року  та

постанову  Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від

12.01.2004 року – без змін.