ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 7/1556
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі
на постанову від 04.11.03 p.
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі №7/1556
господарського суду Хмельницької області
за позовом ДПІ у H-ському районі
до ПП А.А.А.
до ТОВ "XXX"
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Крамар
С.І.) від 14.04.03 позов задоволено, визнано недійсною на підставі
ст.49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
укладену між
відповідачами усну угоду купівлі-продажу продукції (запчастини
автомобілів).
Постановою колегії суддів Житомирського апеляційного
господарського суду у складі: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К.,
Горшкової Н.Ф. від 04.11.03 рішення місцевого господарського суду
скасовано, в позові відмовлено з посиланням на необгрунтованість
позовних вимог.
ДПІ у H-ському районі звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме ст.49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема щодо неправильної оцінки доказів по справі, а
тому просить її скасувати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що за
період з 08.12.2000р. по 30.06.2002р. ДПІ у H-ському районі було
проведено планову документальну перевірку щодо дотримання вимог
податкового законодавства підприємцем А.А.А., про що складено акт
№49/17-00 від 28.10.2002р. Перевіркою було встановлено, що
підприємець А.А.А. уклала з ТОВ "XXX" усну угоду купівлі-продажу
продукції (запчастини до автомобілів). ТОВ "XXX" виписало
податкову накладну №127 від 03.05.2002р. на суму 427,44 грн. та
продало А.А.А. автозапчастини на суму 427,44 грн. В свою чергу
А.А.А. розрахувалась за отриману продукцію шляхом внесення готівки
в касу ТОВ "XXX".
ДПІ у H-ському районі було зроблено запит до ДПІ у P-ському район
м.Києва про проведення зустрічної перевірки ТОВ "XXX" на предмет
включення ним до податкового зобов'язання податку на додану
вартість за вищезазначеною угодою та сплати податку до бюджету.
Листом №9165/7/15-201 від 17.12.2002р. ДПІ у P-ському район
м.Києва повідомила, що ТОВ "XXX", м.Київ, яке стоїть на обліку з
12.02.2002р. №2931, індивідуальний податковий номер XXX9, код X9,
декларацій з ПДВ не подає з березня 2002 року.
В зв язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом про
визнання на підставі ст.49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною усної
угоди щодо купівлі-продажу продукції та стягнення з першого
відповідача (А.А.А.) в доход державного бюджету 427,44 грн.,
одержаних за угодою.
Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної
держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в
разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується
все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією
стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане
нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона),
виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були
усвідомлювати протиправність укладуваної угоди, суперечність її
мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо
допускали настання протиправних наслідків.
Апеляційний господарський суд встановив, що умисел ТОВ "XXX" на
укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства
належними доказами не доведений.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.11.03 p. у справі №7/1556 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська