Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 6/221
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку
Києві
касаційну скаргу
на постанову від 14 січня 2004р.
Донецького апеляційного Господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю спільного
підприємства "У"
до Державної податкової інспекції у м.
Сєвєродонецьку
Відділення державного казначейства
у м. Сєвєродонецьку
про стягнення з бюджету 6207,10 грн. процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості з ПДВ.
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги в судовому
засіданні
Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством
"У" у жовтні 2002 заявлений позов до Державної податкової
інспекції у м. Сєвєродонецьку про відшкодування з бюджету 6207,10
грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з
ПДВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками
господарської діяльності позивача у березні 2001 р. різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту має від'ємне значення, і відповідно до вимог підпункту
7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню. Заявлена сума
бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією березня 2001р.
становить 14401 грн. і повинна бути відшкодована підприємству до 1
червня 2001р., а 87374 грн. експортного відшкодування ПДВ повинно
бути відшкодоване відповідно 20.05.2001р. Проте фактичне бюджетне
відшкодування відбулося 23.04.2002, а експортне відшкодування
проведене 19.07.2001, тому за час затримки відшкодування з
01.06.2001-по 23.04.2002 нараховано 6207,10 грн. процентів, які
відповідно до приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягають
стягненню з державного бюджету.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 3.10.2002 про
порушення провадження у справі, що винесена суддею, суд залучив до
участі у справі у якості третьої особи - Відділення Державного
казначейства у м. Сєвєродонецьку.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 3 грудня 2002
року, що прийняте суддею позовні вимоги задоволені в повному
обсязі. Резолютивною частиною відшкодовано позивачеві з бюджету
6207,10 грн. процентів за несвоєчасне відшкодування податку на
додану вартість за березень 2001 року. Рішення суду вмотивоване
доведеністю матеріалами справи факту невчасного відшкодування
бюджетної заборгованості з ПДВ за спірний період та приписами
підпункту 7.7.3 статті 7, статті 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно яких нараховуються
проценти.
Донецький Апеляційний господарський суд постановою від 20 березня
2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Луганської області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
ДПІ у м. Сєвєродонецьку залишив без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 3 липня 2003р.,
прийнятою колегією суддів, скасовано рішення Господарського суду
Луганської області від 3 грудня 2002 р. та постанова Донецького
апеляційного господарського суду від 20 березня 2003р., а справа
скерована до Господарського суду Луганської області для нового
розгляду через те, що Відділення Державного казначейства не було
залучено як відповідач у даній справі про відшкодування процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 27 жовтня 2003
року, що прийняте суддею позовні вимоги задоволені в повному
обсязі. Окремою ухвалою від 3.11.2003р., винесеною суддею,
зобов'язано ДПІ вжити заходів для усунення недоліків, встановлених
при розгляді справи.
Донецький Апеляційний господарський суд постановою від 14 січня
2004 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Луганської області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
ДПІ у м. Сєвєродонецьку залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку вважає, що
рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі і відмовити
позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Податкова служба посилається на помилкове застосування у рішенні
та постанові господарського суду приписів підпункту 7.7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
норми якого визначають право платника податку на стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості у розмірі
120 % від облікової ставки НБУ.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу положеннями пункту
4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
від 7.08.98 № 857/98, яким передбачено, якщо сума
від'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів,
така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на
умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає
після подання декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку. Вважає, що бюджетне відшкодування
податку на додану вартість за декларацією березня 2001р. має
відбутися до 1.06.2001р.
Державна податкова інспекція наголошує на приписах статті 48
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та Положення "Про державне
казначейство", якими передбачено, що обов'язок відшкодування ПДВ з
бюджету покладений на органи державного казначейства.
Відділенням державного казначейства у місті Сєвєродонецьку
постанова апеляційного суду не оскаржена, відзив на касаційну
скаргу не надісланий.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді,
переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги,
відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції. Під час розгляду справи, господарським судом Луганської
області встановлено та підтверджено під час здійснення
апеляційного провадження, що за результатами
фінансово-господарської діяльності у березні 2001 року
підприємство позивача мало право на відшкодування ПДВ у сумі
101775 грн., з яких 14401 грн. складає сума бюджетного
відшкодування ПДВ, та 87374 грн. - сума експортного відшкодування
ПДВ.
Підтверджено, що фактично експертне відшкодування у сумі 87374
грн. здійснено 19.07.2001р., а бюджетне відшкодування суми 14401
cpm. фактично здійснено 23.04.2002р. Судами також встановлено, що
термін проведення бюджетного та експортного відшкодування ПДВ за
декларацією березень 2001р. - минув, розрахована позивачем сума
процентів у цій справі за період з 1 червня 2001 по 23 квітня
2002р, що не була вчасно відшкодована відповідачем, є
обґрунтованою і становить 6207,10 грн.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені
статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Приписами підпункту 8.1. статті 8 названого Закону
передбачено право платника податку, який здійснює згадані
експортні операції і подає розрахунки експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, на отримання такого відшкодування.
Відповідно до вимог підпункту 8.6. статті 8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування
надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання
розрахунку експортного відшкодування.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти
на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на дату
виникнення бюджетної заборгованості. Висновки Донецького
апеляційного господарського суду у даній справі стосовно
правомірності заявлених позивачем сум процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості ґрунтуються на приписах підпункту
7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і визнаються правомірними.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990р. № 509-ХІІ із змінами,
внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР ( 203/96-ВР ) (203/96-ВР)
від
16.05.96, в редакції Закону N 83/98-ВР ( 83/98-ВР ) (83/98-ВР)
від
05.02.98р., встановлені функції державних податкових інспекцій,
зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів. Таким чином,
органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо
контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань
пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби,
які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів
статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають
з платниками податку з питань оподаткування.
З огляду на викладене позивач правомірно заявив позов про
стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ з коштів державного
бюджету відповідно до приписів Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до відповідача Державної податкової
інспекції у м. Сєвєродонецьку.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів. Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
від 26.12.2002р. № 380-ІУ, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно до закону має право на його застосування, про
стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України. Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство"
( 590-95-п ) (590-95-п)
, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 31 липня 1995 р. N 590 встановлені функції відділення
Державного казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення
між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя відрахування від
загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від
зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних
податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету
зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових
платежів та інші. Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку
на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової адміністрації
України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України
08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Посилання відповідача ДПІ у м. Сєвєродонецьку на Указ Президента
України "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
від
07.08.98р. № 857/98, яким передбачено, що у разі якщо сума
від'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів,
то така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України
на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає
після подання декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку, тому податкова заборгованість виникає
по закінченню строків відшкодування визначених Указом є
безпідставним, оскільки Указ Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.98р. № 857/98 визначає лише
спосіб погашення від'ємного значення ПДВ (не на рахунок платника
податку, а його податковими зобов'язаннями наступних звітних
періодів) і не встановлює поняття податкового боргу та моменту
його виникнення.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок
обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право
платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення касаційної
скарги. Переглянуті рішення і апеляційна постанова у справі
відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної
скарги визнаються непереконливими.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 107, 108, 111-5, 111-7,
частиною 1 статті 111-9, статті 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 27 жовтня
2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 14 січня 2004р. у справі № 6/221 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сєвєродонецьку залишити без задоволення.