ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27.05.2004 Справа N 4/3123-33/337
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), суддів,
за участю повноважних представників: позивача, відповідача
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Р" на рішення господарського
суду Львівської області від 31.07-06.08.- 19.08.2003 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13
лютого 2004 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької
діяльності М-ця Я.Т. до ТзОВ "Р" про розірвання договору оренди та
стягнення збитків,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Львівської області з позовом до ТзОВ "Р" про розірвання договору
оренди та стягнення збитків в сумі 6 365, 73 грн.
У серпні 2002 року ТзОВ "Р" звернулось до господарського суду
Львівської області з позовом до приватного підприємця М-ця Я.Т.
про стягнення боргу за оренду автомобіля в сумі 2400 грн., 372
грн. пені та 2600 грн. за ремонт автомобіля.
Справи розглядались судами неодноразово, внаслідок чого Справа N
4/3123-33/337 та Справа N 1/472-33/363 були об'єднані в одне
позовне провадження.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.07-
06.08.-19.08.2003 року позов задоволено. Визнаний недійсним
договір оренди від 12.11.2001 року. З відповідача на користь
позивача стягнено 6365, 73 грн. внеску вартості автомобіля, судові
витрати. З суб'єкта підприємницької діяльності М-ця Я.Т. стягнено
на користь ТзОВ "Р" 1490, 61 грн. боргу за оренду автомобіля, 2600
грн. боргу за ремонт автомобіля, 71, 14 грн. пені, судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13
лютого 2004 року рішення суду залишено без змін
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ "Р" просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, згідно умов договору від 12 листопада 2001
року оренди автомобіля (фінансової оренди) марки "ЛАНОС",
державний номер 155-27 ТА терміном на три роки, укладеного між
сторонами у справі, орендна плата встановлюється згідно графіку та
визначається у додатку № 1 до договору.
У відповідності з п. 9.1 договору, сторони встановили, що
автомобіль, який є об'єктом оренди, переходить у власність
Орендаря, якщо останній вніс Орендодавцю всю належну йому орендну
плату, а також викупну вартість автомобіля, а згідно п. 7.3 -
орендар має право викупу об'єкту оренди до закінчення строку
даного договору оренди, але не раніше строку, протягом якого
амортизується 60 відсотків вартості об'єкта оренди, визначеної в
день укладення договору оренди.
Законом України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
визначено, що лізинг -
це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування
власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні
лізингодавцем у виключне користування на визначений строк
лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або
набувається ним у власність за дорученням і погодженням з
лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати
лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг
здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між
суб'єктами лізингу.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
,
строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін.
Об'єкт лізингу, згідно ст. 10 цього Закону ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
, протягом
всього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця.
Додатком № 1 до спірного договору оренди автомобіля від 12
листопада 2001 року, сторони погодили порядок та графік внесення
лізингових платежів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що за укладеним сторонами договором оренди орендар -
позивач, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі, за погодженим
з лізингодавцем - ТзОВ "Р", графіком та строки виплачувати
лізингові платежі, відповідно до умов договору, а також оплачувати
в повному обсязі профілактичне обслуговування автомобіля,
необхідний поточний та капітальний ремонт.
Статтею 9 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
визначено, що
у разі невиконання лізингодавцем обов'язків, щодо передачі об'єкту
лізингу лізингоодержувачу, останній може звернутись з позовом про
розірвання договору та відшкодування збитків, завданих йому
невиконанням умов договору.
Також, у разі порушення умов договору лізингу, згідно ст.
17 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
, суб'єкти лізингу
мають право вимагати розірвання договору у встановленому законом
порядку. Підставою для звернення з вимогою про розірвання договору
може бути порушення будьякої з його умов, зокрема тих, що
стосуються прав та обов'язків сторін договору.
Зважаючи на те, що, об'єкт оренди позивачем було передано
лізингодавцю для ремонту, і останній після ремонту об'єкт оренди
орендарю не повернув і не повідомив про закінчення проведення
ремонту автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій правильно
встановили, що порушення ТзОВ "Р" умов спірного договору є
підставою для розірвання такого договору та відшкодування завданих
цим збитків, зокрема, шляхом повернення вартості автомобіля, як
складової частини лізингових платежів, направлених на погашення
вартості об'єкту лізингу з метою його викупу.
Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано розірвав спірний договір оренди автомобіля
від 12 листопада 2001 року, внаслідок порушення відповідачем умов
цього договору і стягнув з нього 6365, 73 грн. внеску вартості
автомобіля, оскільки такий внесок входив до складу лізингових
платежів, згідно додатку № 1 та був фактично сплачений орендарем -
позивачем, з метою викупу об'єкту оренди після закінчення строку
дії спірного договору, як це передбачено умовами цього договору та
Законом України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
Крім того, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги ТзОВ
"Р" про стягнення 2600 грн. вартості ремонту об'єкту лізингу,
оскільки обов'язок відшкодувати вартість проведеного лізингодавцем
ремонту передбачено п. 7.1 спірного договору і правильно стягнув
1490, 61 грн. заборгованості по оренді об'єкту лізингу та 71, 14
грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати, як це встановлено
п. 10.1 спірного договору. При цьому, правомірно відмовив ТзОВ "Р"
в задоволенні 300, 86 грн. пені, оскільки вона нарахована на
заборгованість по виконаних ремонтних роботах і відповідальність
за несвоєчасну сплату, якої сторони умовами договору не обумовили,
в порушення ст. 180 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 31.07-
06.08.-19.08.2003 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13 лютого 2004 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ТзОВ "Р" - без задоволення.