ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 4/3018-10/319
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємства "XXX"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 4/3018-10/319
за позовом відкритого акціонерного товариства "YYY"
до приватного підприємства "XXX"
про стягнення 766,63 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом, в
якому просив стягнути з відповідача відповідно до вимог ст. 26
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
766,63 грн.
несплаченої ним частини оплати в п'ятикратному розмірі вартості
різниці фактично спожитої і договірної величини електричної
енергії.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2003 р.
(суддя Довга О.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16-23.12.2003 р. (головуючий -Д.Ф. Новосад, судді Г.І. Мельник,
О.В. Михалюк) рішення скасовано та постановлено нове, яким позов
задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "XXX" на користь
ВАТ "YYY" 766, 63 грн. за понаддоговірне споживання
електроенергії.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права,
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду
скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Львівської
області.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом апеляційної
інстанції, відповідно до укладеного 25.06.2002 р. між сторонами
договору № 65713 споживач, тобто приватне підприємство "XXX"
зобов'язувався проводити оплату вартості використаної
електроенергії в 5-денний строк після виставлення рахунку (п.3
додатку № 6 до договору, а.с.9).
За рахунком № 303301 від 15.01.2003 р. відповідач повинен був
сплатити до 20.01.2003 р. 229,99 грн. за спожиту у січні 2003 р.
електроенергію в кількості 856 кВт/год, проте в порушення умов
договору він здійснив оплату лише 29.01.2003 (а.с.15).
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог
нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.
У даному випадку відповідним нормативно-правовим документом є
Порядок постачання електроенергії споживачам ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
(далі
- Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
09.04.02 р. № 745.
Відповідно до п.11 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
за підсумками місяця
гранична величина споживання електроенергії для споживачів
коригується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її
споживання. В зв'язку з неоплатою відповідачем використаної
електроенергії у встановлений договором строк, позивач відповідно
до п.п.2, 3 додатку №1 до договору № 65713 здійснив коригування
граничної величини споживання відповідачем електроенергії у січні
2003 р. до нульового рівня.
П.13 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
передбачено, що споживачі у разі у
разі перевищення встановлених як договірні граничних величин
споживання електроенергії та потужності несуть відповідальність,
зокрема, згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, тобто у вигляді сплати енергопостачальникові
п'ятикратної вартості різниці спожитої і договірної величини, на
підставі чого позивач пред'явив вимоги про додаткову оплату 766,63
грн. (чотирикратна вартість різниці спожитої і договірної
величини), враховуючи, що разову вартість спожитої електроенергії
відповідач оплатив 29.01.2003 р. в сумі 229,99 грн. (а.с.15).
За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного
висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про невідповідність висновків суду умовам
укладеного між сторонами договору та неправильне застосування
законодавства, що регулює спірні правовідносини є безпідставними.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної
справи правильно застосовані норми матеріального і процесуального
права, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "XXX" залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 16-23 грудня 2003 р. у справі за № 4/3018-10/319 - без
змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан