ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 4/158
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Михайлюка м. В.,
Плюшка І.А.,
за участю представників сторін:
від позивача Шіляк Р.П. (довіреність № 300/1 від
20.05.2004р.);
від ДПІ Ємчук А.В. (довіреність № 1138/10-416 від
19.01.2004р.);
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги м. Івано-Франківську
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду
від 09.-13.01.2004р.
у справі № 4/158 господарського суду Львівської
області
за позовом ТОВ “Підприємство “Канва”
до Управління державного казначейства в
Івано-Франківській області та
до Державної податкової інспекції у
м. Івано-Франківську
про стягнення 115533,25 грн.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Підприємство “Канва” звернулося з позовом до Управління
державного казначейства в Івано-Франківській області та ДПІ у
м. Івано-Франківську про стягнення з Державного бюджету України
115297 грн. бюджетної ДПІ у м. Івано-Франківську заборгованості
з податку на додану вартість та 236,25 грн. процентів за
бюджетною заборгованістю.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
16.09.2003р. (суддя Богак Г.М.) позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.-13.01.2004р. (судді: Онишкевич В.В.- головуючий, Слука М.Г.,
Скрутовський П. Д.) рішення господарського суду першої інстанції
залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить
скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій, у
позові відмовити. При цьому скаржник посилається на невірне, на
його погляд, застосування судовими інстанціями матеріального
права.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права
у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга ДПІ у м. Івано-Франківську підлягає залишенню без
задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач по даній справі мав
від’ємне значення різниці суми податкових зобов’язань та суми
податкового кредиту, а також подав розрахунок експортного
відшкодування, дані суми не були повернуті протягом визначених
законодавством термінів і тому становлять бюджетну
заборгованість ПДВ за квітень 2003р. – 34812 грн., за червень
2003р. – 34219 грн. та за липень 2003р. – 46266 грн., а також
були нараховані відсотки за несвоєчасне відшкодування ПДВ, що
становить 236,25 грн.
Пунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що у разі, коли за
результатами звітного періоду сума визначена згідно з п.п. 7.7.1
цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. Суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю.
Відповідно до п. 8.1 та п. 8.6 ст. 8 вищевказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
територўї України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку. Розрахунок експортного бюджетного
відшкодування подається разом з декларацією з ПДВ за відповідний
звітний період.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. За
даної обставини платник податку має право у будь-який момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету, у тому числі процентів за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997р.
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001р. № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
).
Відповідно до пунктів 6.3 – 6.5 цього Порядку ( z0263-97 ) (z0263-97)
податкові органи в особливому рахунку платника податку за
прострочення терміну відшкодування податку на додану вартість
нараховують проценти, які за заявою платника податку можуть бути
перераховані на його рахунок або направлені на погашення
податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Затверджена названим Порядком ( z0263-97 ) (z0263-97)
форма висновку про
суми відшкодування податку на додану вартість містить вказівки
про відшкодування з бюджету загальної суми відшкодування, у тому
числі процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права товариства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого ПДВ.
Аналіз наведених правових норм спростовує доводи заявника,
викладені у касаційній скарзі щодо відсутності права у позивача
на стягнення з Державного бюджету процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості за несвоєчасне відшкодування податку на
додану вартість.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої
та апеляційної інстанції обґрунтовано були задоволені позовні
вимоги на підставі приписів Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо стягнення процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги ДПІ у м. Івано-Франківську
відмовити.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
16.09.2003р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 09.-13.01.2004р. у справі № 4/158
залишити без зміни.