ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 20-3/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ДП Центрального конструкторського
скаргу Бюро “Ч”
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15.01.2004
року
у справі за позовом ТОВ “С”
до ДП Центрального конструкторського
Бюро “Ч”
про стягнення 80 912 грн.
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2003 року ТОВ “С” звернулось до суду з позовом про
стягнення з ДП ЦКБ “Ч” 76 470 грн., отриманих ним на виконання
договору № 34–2001/4501176 від 26.10.2001 року і які він
відмовляється повернути після розірвання договору, 3 105 грн. на
відшкодування витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та
1337 грн. відсотків за користування коштами, а всього 80 912
грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.12.2003
року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.01.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано.
Позов задоволено частково у розмірі сплаченої позивачем суми.
У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення та
неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального
права та просить постанову скасувати, а рішення місцевого
господарського суду залишити без змін.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення
виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та
відповідачем укладено договір за № 34–2001/4501176 за умовами
якого останній зобов’язався розробити технічну документацію на
будівництво катера банопостановника відповідно до Технічного
завдання № 50330 ТЗ від 14.08.2001 року.
Проте у процесі виконання договору сторони не досягли згоди щодо
технічних умов проекту, позивач не визнав подане відповідачем
належним виконанням договору і за пропозицією останнього,
викладену у листі від 21.11.2002 року № 01/4/3-2357, яка була
прийнята позивачем, договірні відносини сторони припинили, а
тому за таких обставин апеляційний суд правомірно постановив про
стягнення з відповідача суми авансового платежу і підстав для
скасування постанови апеляційного суду з наведених у касаційній
скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.01.2004 року, - без змін.