ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 2/112 “НА”
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ “Спеціалізоване управління
механізації”, м. Житомир
на рішення господарського суду Житомирської
області від 04.11.2003р. та
постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від
10.02.2004р.
зі справи № 12/112 “НА”
за позовом ТОВ “Спеціалізоване управління
механізації”, м. Житомир
до Житомирської міської
санітарно-епідеміологічної
станції, м. Житомир
про визнання рішення недійсним та спонукання дати згоду на
реконструкцію приміщення
за участю представників сторін:
від позивача: Бігула П. В.(довіреність від 25.05.04);
Кіслов Ю.В.(довіреність від 25.05.04)
від відповідача: Слободяник П. В. (довіреність від 16.02.2004
№ 2- 00/1023)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 15.04.04 р., надіслана 16.04.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Спеціалізоване управління механізації” звернулось до
господарського суду Житомирської області з позовом до
Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції про
визнання недійсним рішення останньої від 13.08.2003р. № 302/4796
про відмову в погодженні реконструкції будівлі цеху малої
механізації за адресою: м. Житомир, вул. Бялика, 8 під цех по
обробці граніту та про зобов’язання погодити реконструкцію.
Позов обгрунтовано тим, що рішення Житомирської міської
санітарно-епідеміологічної станції порушує законні права та
інтереси ТОВ “Спеціалізоване управління механізації” а саме:
позбавляє його права займатись господарською діяльністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
товариства можуть займатися будь-якою
підприємницькою діяльністю, яка не суперечить чинному
законодавству, а відповідно до п. 2.2 Статуту товариства одним
із видів його діяльності є видобуток, обробка природного
каміння, виробництво виробів з природного каміння.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.11.2003
р.(суддя Тимошенко О.М.) у позові відмовлено. При цьому,
господарським судом встановлено, що листом від 13.08.2003 р. СЕС
повідомила товариство про відмову в погодженні реконструкції
цеху у зв’язку з відсутністю санітарно-захисної зони – 50м до
мініпекарні товариства “Віконт”, якому відповідно до висновку
міської СЕС від 29.05.03 № 132 погоджено розміщення цієї
хлібопекарні за адресою: м, Житомир, вул. Бялика, 10.
За апеляційною скаргою товариства вказане рішення переглянуто в
апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 10.02.2004р. (судді Шкляр Л.Т., Гулова
А.Г., Майор Г.І.) змінено з викладенням його резолютивної
частини в наступній редакції: “Провадження у справі в частині
визнання недійсним рішення Житомирської міської
санўтарно-епўдемўологўчної станції № 302/4796 від 13.08.2003р. –
припинити. В решті позову відмовити.”
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ
“Спеціалізоване управління механізації” звернулось до Вищого
господарського суду України зі скаргою, в якій ставить питання
про скасування рішення та постанови, передачу справи на новий
розгляд до суду першої інстанції з метою з’ясування додаткових
обставин справи і прийняття відповідного рішення.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що апеляційною інстанцією
неповно встановлені обставини справи та порушені норми
матеріального права, зокрема ч. 4 ст. 1 Закону України “Про
господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
та п. 5.4 “Державних
санітарних правил планування та забудови населених пунктів”,
затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від
19.06.1996р. № 173, оскільки товариство існує з 1995р.за адресою
м. Житомир, вул. Бялика, 8, а товариство “Віконт” за адресою
м. Житомир, вул. Бялика, 10 розмістилось набагато пізніше, тому,
на думку скаржника, СЕС не мала права надавати дозвіл новому
підприємству на розміщення мініпекарні в санітарно - захисній
зоні товариства.
У запереченнях на касаційну скаргу Житомирська міська
санітарно-епідеміологічна станція звертає увагу суду на те, що
доводи касаційної скарги безпідставні виходячи з наступного:
- на час погодження міською СЕС можливості розміщення
мініпекарні та продовольчих складів та надання 29.05.03 висновку
щодо вибору земельної ділянки під забудову ТОВ НВФ “Віконт”,
статутом позивача не передбачалася діяльність по обробці
природного каміння. Зміни до статуту про здійснення такої
діяльності внесені та зареєстровані в установленому порядку лише
06.08.03;
- відповідно до п. 5.4 “Державних санітарних правил планування
та забудови населених пунктів”, затверджених наказом
Міністерства охорони здоров’я від 19.06.1996р. № 173 санітарно -
захисна зона встановлюється від джерел шкідливості до межі
житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків,
споруд...; чинним законодавством не передбачено визначення
санітарно-захисних зон для підприємства згідно до визначених в
статуті предметів його діяльності;
- при вирішенні питання реконструкції будівель ТОВ НВФ “Віконт”
товариство “Спеціалізоване управління механізації” в межах
санітарно-захисної зони в 50 м. , необхідних для мініпекарні,
ніяких джерел шкідливості не мало, що і було встановлено актами
обстеження та підтверджено листами товариства;
- міська СЕС не визначала факт існування чи неіснування ТОВ
“Спеціалізоване управління механізації”(як помилково вважає
товариство), а встановила лише джерела шкідливості останнього.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про відсутність правових підстав задоволення
касацўйної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.05.
2003р. Житомирським міськвиконкомом ТОВ “Спеціалізоване
управління механізації” видано свідоцтво про державну
реєстрацію, товариство внесено до ЄДРПОУ 27.05.2003р..
06.08.2003 р. в установленому порядку зареєстровані зміни до
статуту ТОВ “Спеціалізоване управління механізації”, згідно з
якими, зокрема, предметом діяльності товариства є видобуток та
обробка природного каміння.
30.07.2003р. позивач звернувся до Житомирської міської СЕС з
проханням дати згоду на попереднє погодження реконструкції
належної товариству будівлі по вул. Бялика,8 під цех по обробці
природного каміння (а.с. 26).
Листом № 302/4796 від 13.08.03 р. Житомирська міська СЕС
повідомила товариство про відмову на підставі Державних
санітарних правил планування та забудови населених пунктів у
погодженні реконструкції будівлі цеху цеху малої механізації під
цех по обробці граніту в зв’язку з відсутністю санітарно -
захисної зони - 50 м. до мініпекарні ТОВ “Віконт”, якому
погоджено розміщення мініпекарні відповідно до висновку міської
СЕС № 132 від 29.05.03 (а.с.23). Правомірність висновку СЕС щодо
надання погодження ТОВ НВФ “Віконт” на розміщення мініпекарні не
відноситься до предмету спору по даній справі.
Судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні
позову в частині зобов’язання Житомирської СЕС погодити
реконструкцію цеху малої механізації, що належить ТОВ
“Спеціалізоване управління механізації” під цех по обробці
граніту, оскільки згідно з п. 5.4, 5.6 “Державних санітарних
правил планування та забудови населених пунктів”, затверджених
наказом Міністерства охорони здоров’я від 19.06.1996р. № 173
санітарно-захисна зона встановлюється від джерел шкідливості до
межі житлової забудови...., основою для встановлення санітарних
зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та
об’єктів, що наведені у додатку № 4. Санітарно-захисна зона 50
м. встановлена для підприємств по видобуванню каміння
безвибуховим способом та підприємств по обробці природного
каміння. Така ж зона встановлена і для хлібзаводів, до яких
прирівняні мініпекарні. Відповідач у справі діяв на підставі
вищезазначених санітарних правил, а тому спонукання його
здійснити погодження реконструкції ТОВ “Спеціалізоване
управління механізації” зумовить як порушення законодавства, що
регулює спірні правовідносини, так і порушення прав та законних
інтересів іншої юридичної особи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відмова Житомирської
міської СЕС оформлена листом № 302/4796 від 13.08.03р.
Судова колегія погоджується з висновком апеляційного
господарського суду про те, що визнання у судовому порядку
недійсним листа будь-якого державного органу, організації,
установи чинним законодавством не передбачено (ч. 1 п. 1 ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
оскільки акт - це юридична форма рішень державного чи іншого
органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні
правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших
суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів
цих відносин.
Акти ненормативного характеру породжують певні права та
обов’язки суб’єкта (або визначеного кола суб’єктів), якому вони
адресовані.
В даному випадку лист СЕС не носить ознак акту ненормативного
характеру.
Окремо слід зазначити, що форма і порядок складення актів
установами та закладами санітарно-епідеміологічної служби
визначений ст. 39 Закону України “Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення” ( 4004-12 ) (4004-12)
від 24.02
1994 р. № 4004-ХІІ та п.п. 14, 15 п. 19 “Положення про державний
санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні” ( 1109-99-п ) (1109-99-п)
,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
22.06.1999 р. № 1109.
Враховуючи викладене, підстави для зміни або скасування
постанови апеляційного господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
10.02.2004р. зі справи № 2/112-“НА” залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “Спеціалізоване управління механізації”
залишити без задоволення.