ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 2-7/6899-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ в м. Н-ську
на постанову від 07.10.03 p.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі №2-7/6899-03
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом КП "XXX" (ТОВ "YYY")
до ДПІ в м. Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача : не з'явились
відповідача: не з'явились
В зв'язку з реорганізацією КП "XXX" господарським судом Автономної
Республіки Крим була здійснена заміна позивача на ТОВ "YYY"
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Дугаренко О.В.) від 10.07.03 позов задоволено з посиланням на
обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного
господарського суду у складі: Гонтаря В.І., Голика В.С., Фенько
Т.П. від 07.10.03 рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
ДПІ в м. Н-ську звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій при розрахунках із споживачами
в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Наказів ДПА України, а тому просить її та рішення
господарського суду першої інстанції скасувати, провадження по
справі припинити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ в м. Н-ську на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
01.10.02 ДПІ у м. Н-ську була проведена перевірка КП "XXX" з
питань дотримання податкового законодавства, зокрема по контролю
за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та
безготівкового обороту на АЗС, розташованої за адресою: м. Н-ськ,
вул. Ч-ська, яка належить КП "XXX", про що складено акт
№000075/23-03/3112. Перевіркою було виявлено порушення Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при
розрахунках із споживачами в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
яке виразилося в
незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів, які
знаходились на місті проведення розрахунків, сумі готівкових
коштів, зазначеній у денному звіті РРО у розмірі 2506,39 грн.
На підставі акту перевірки було прийнято повідомлення-рішення
№001701/1727/23-03 від 08.10.02 позивачу відповідно п.п.4.2.2 ст.4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
на основі ст.22 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій при розрахунках із споживачами
в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначена сума податкового зобов язання у розмірі 12531,95 грн.
Податковим повідомленням-рішенням №002394/164/23-03 від 19.02.03
на підставі п.1 ст.17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій при розрахунках із споживачами
в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачу визначено податкове зобов язання по штрафним санкціям в
сумі 8925 грн.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій при розрахунках із споживачами
в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у випадку не проведення розрахункових операцій через РРО до
суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються санкції в
розмірі п ятикратному вартості проданих товарів.
Господарськими судами було встановлено відсутність доказів
надходження на розрахунковий рахунок позивача коштів від
реалізації бензину А-76, А-92, А-95 та дизпалива в перевіряємий
період, а також судами правомірно зроблено висновок, що талон на
відпуск бензину не може вважатись підтвердженням здійснення
позивачем продажу товару за безготівковий рахунок. З урахуванням
наведеного суди правомірно відзначили необгрунтованість
притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі
п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій при розрахунках із споживачами в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Закон України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, прийнятий 4 грудня 1990 р., визначає статус державної
податкової служби в Україні, її функції та правові основи
діяльності. Приписами статті 11 названого Закону ( 509-12 ) (509-12)
визначені права державних податкових інспекцій, зокрема право ДПІ
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, та
стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки,
пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
були внесені зміни до
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, а саме щодо скасування безспірного порядку стягнення
до бюджету та державних цільових фондів донарахованих за
результатами перевірок сум податків, інших платежів, сум недоїмки
з податків, інших платежів, а також сум штрафів.
Приписами пунктів 7 та 8 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(у редакції Закону України від
21.12.2000 № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
) визначено, що органи державної
податкової служби в установленому законом порядку мають право:
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, та
стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки,
пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
21 грудня 2000р. був прийнятий Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який є спеціальним
законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Пунктом
1.7 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що податкове зобов'язання
- зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а
штрафні санкції - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків
від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), що справляється з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними
законами.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення
як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок
платника податків сплатити суму, визначену контролюючим органом.
Визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура погашення розповсюджується на
зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Господарські суди правомірно визначили, що фінансові санкції за
порушення правил розрахунків в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг, а також за порушення правил торгівлі не
відносяться до податкових зобов'язань, а тому суди обгрунтовано
дійшли до висновку, що прийняття податкового повідомлення в даному
випадку є неправомірним.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду
відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без
змін. - Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ в м. Н-ську залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.10.03 p. у справі №2-7/6899-03 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська