ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 2-15/4929-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у м. Феодосія
скаргу Автономної Республіки Крим
на постанову від 25.12.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/4929-03 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Коршакова
Олександра Олеговича
до Державної податкової інспекції у м. Феодосія
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 09-23.09.господарського суду Автономної Республіки
Крим по справі № 2-15/4929-03 (суддя Дадинська Т.В.), яке
залишено без змін постановою від 25.12.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду (колегія суддів Н.Н.Шевченко,
К.В.Волков, В.С.Голик) позовні вимоги Суб’єкта підприємницької
діяльності Коршакова Олександра Олеговича задоволені. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у м. Феодосія № 000462 від 25.06.2002р.
Державна податкова інспекція у м. Феодосія звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення від 09-23.09.господарського суду Автономної
Республіки Крим по справі № 2-15/4929-03 та постанову від
25.12.2003р. Севастопольського апеляційного господарського суду
з підстав неправильного застосування норм Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Також, податковою
інспекцією заявлено клопотання про відновлення строку для
подання касаційної скарги із зазначенням поважних причин його
пропуску, яке враховуючи приписи ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Феодосії прийняте
податкове повідомлення-рішення від 25.06.2002р. № 000462, яким
позивачу згідно пунктів 1,2,13 ст. 3, ст. 17, ст. 22 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовані штрафні
санкції в сумі 2031грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з
висновками попередніх судових інстанцій про невідповідність
зазначеного податкового повідомлення-рішення нормам чинного
законодавства.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Приписами пунктів 1,2,13 статті 3 Закону “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено, що
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання
послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому
порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори
розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує
послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ
встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно до вимог статті 15 Закону “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за
додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього
Закону здійснюють органи державної податкової служби України
шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України. За порушення вимог цього Закону до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17- 24 цього
Закону.
Згідно приписів статті 25 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових
санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької
діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх
реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами
державної податкової служби України рішення про застосування
таких фінансових санкцій.
Державна податкова інспекція у м. Феодосія Автономної Республіки
Крим прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення на
підставі приписів підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ввідної частини Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності (станом на січень 2003 року). Саме цим Законом і
запроваджене поняття податкового боргу, як податкового
зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого
судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені,
нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстрованої в Міністерстві юстиції
України 23.03.2001 року за № 268/5459, не можуть розширювати
коло правовідносин на які поширюється названий Закон.
Тобто, визначена Законом України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення
розповсюджується на зобов’язання саме з податків і зборів
(обов’язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Судова колегія погоджується з висновками, викладеними у
постанові апеляційного господарського суду стосовно
безпідставного застосування відповідачем процедури порядку
погашення зобов’язань, передбаченого приписами Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки
фінансові санкції за порушення порядку реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
не є податковим зобов’язанням в розумінні названого Закону.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для
висновку про відповідність оскарженого податкового повідомлення
приписам підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами “та вимогам Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг”.
За таких обставин, переглянута у справі постанова відповідає
приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги
визнаються необґрунтованими.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Державній податковій інспекції у м. Феодосія
Автономної Республіки Крим строк для подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія
Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову від 25.12.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-15/4929-03 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.