ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 14/281
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення господарського суду Закарпатської області від
04.12.2003 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10 березня 2004 р.
у справі № 14/281
за позовом відкритого акціонерного товариства "XXX"
до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "YYY"
про стягнення 5 100 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в
господарський суд, посилаючись на те, що протягом 1998-1999 р.р.
він позичив відповідачеві сільськогосподарську продукцію на
загальну суму 113 486,55 грн. Оскільки між ними існували тісні
господарські взаємовідносини, то строк повернення
сільгосппродукції чи її вартості був визначений моментом
витребування.
Відповідач після надіслання йому вимоги щодо повернення отриманої
продукції чи сплати її вартості за цінами, що склалися на день
подання вимоги, свої зобов'язання за договором позики не виконав,
а тому позивач просив стягнути з відповідача суму боргу частково у
розмірі 5 100 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.12.2003
р. (суддя В.І. Карпинець), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 10.03 2004 р.
(головуючий - Зданкевич З.І., судді - Онишкевич В.В., Слука М.Г.)
в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судами першої та апеляційної інстанції норм
матеріального права, а також порушення судом апеляційної інстанції
норм процесуального права, просить постановлені у справі судові
рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, згідно
накладних на відпуск та доручень на отримання в період з
29.09.1998 р. по 18.01.1999 р. ВАТ "XXX" відпустив, а КГСП "ZZZ",
правонаступником якого є відповідач, прийняло сільгосппродукцію -
комбікорм в мішках в кількості 124,450 т, борошно - 27 т, овес -
21,115 т, насіння ячменю - 4,030 т (а.с.6-73).
У зв'язку з відсутністю в накладних ціни та вартості
сільгосппродукції та недоведеності відповідачем взаємовідносин
його попередника з позивачем з інших підстав, суд вважав, що
відпущена позивачем сільгосппродукція є позикою і правовідносини
сторін регулюються гл. 32 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
З такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд
апеляційної інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. 80 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної
давності, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку
позовної давності почався з часу подання ліквідаційною комісією
КГСП "ZZZ" до офіційного місцевого видання "SSS" за № X1 від
XX.04.2000 р. оголошення про ліквідацію КГСП "ZZZ" (з цього
моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права)
та закінчився 30.04.2003 р., а підстави для застосування до
правовідносин сторін правил ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відсутні.
Разом з тим суд встановив, що відповідач є правонаступником КГСП
"ZZZ" згідно розпорядження H-ської районної державної
адміністрації № 419 від 22.05.2000 р., яким було зареєстровано
доповнення до Статуту СГ ТзОВ "YYY" про правонаступництво останнім
всіх прав та обов'язків колективного сільськогосподарського
підприємства "ZZZ" (а.с.15).
Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції
неправильно застосував норми матеріального права, відмовивши
позивачеві у зв'язку з пропуском строку позовної давності,
оскільки за умови невстановлення строку виконання сторонами,
позикодавець (позивач) відповідно до приписів ст. 165 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
може зажадати повернення речей або грошей в будь -який
час, а позичальник (відповідач) повинен виконати зобов'язання в
7-денний строк з дня пред'явлення вимоги.
В даному випадку вимоги позикодавця про повернення майна заявлені
17.07.2003 р. (а.с.74-75), а тому з цього моменту відраховується
7-денний строк виконання зобов'язання, а при невиконанні - початок
перебігу строку позовної давності.
Проте, в порушення вимог п.4 ст.104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції,
постановлене на підставі неправильного застосування норм
матеріального права, без змін, виходячи з того, що позовні вимоги
про часткове стягнення боргу у сумі 5100 грн. за договором позики
не грунтувалися на вимогах ст. 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно
якої позичальник у випадку позики речей, визначених родовими
ознаками, вправі вимагати повернення рівної кількості речей того ж
роду і якості, в даному випадку - комбікорм в мішках, борошно в
мішках, овес, насіння ячменю.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції мав скасувати рішення
суду першої інстанції та постановити нове рішення.
З ураховунням викладеного, постановлені у справі судові рішення не
можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню.
Враховуючи, що судами всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані всі
обставини справи, проте допущені порушення у застосуванні норм
матеріального права (судом першої інстанції) та процесуального
права (судом апеляційної інстанції), суд касаційної інстанції
вважає можливим постановити нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних
вимог, оскільки вони заявлені всупереч вимогам ст. 374 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно яких позивач мав право вимагати від
відповідача повернення того майна, яке він йому передав в позику.
На підставі ст. ст. 76, 80, 165, 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 04 грудня
2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 10 березня 2004 р. у справі № 14/281 скасувати і постановити
нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "XXX" до
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY" про стягнення 5100 грн. за договором позики відмовити.
Головуючий В.І. Дерепа
Cудді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан