ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 13/289
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "XXX" в особі відокремленого підрозділу -
H-cького РЕМ
на рішення господарського суду Івано-Франківської області
від 26 листопада 2003 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 18 лютого 2004 р.
у справі № 13/289
за позовом ВАТ "XXX" в особі відокремленого підрозділу -
H-cького РЕМ
до приватної агрофірми "YYY"
про стягнення 3722,89 грн.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з
позовом, в якому просив стягнути з відповідача відповідно до вимог
ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
3483,01 грн. підвищеної оплати за електричну енергію у зв'язку з
перевищенням ним обсягів граничних величин споживання
електроенергії, 159,99 грн. збитків внаслідок інфляції та 3%
річних в сумі 79,89 грн. , а всього - 3 722,89 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
26.11.2003 р. (суддя П.А. Шкіндер) в задоволенні позову
відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.02.2004 р. (головуючий - Зданкевич З.І., судді Онишкевич В.В.,
Слука М.Г.) рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права,
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду
скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, відповідно
до укладеного 01.08.2000 р. між сторонами договору № 4-155 та
угоди від 07.11.2001 р. про внесення змін та доповнень до договору
(а.с.8-16) споживач, тобто приватна агрофірма "YYY",
зобов'язувався проводити оплату вартості використаної
електроенергії в 5-денний строк з моменту виставлення рахунку
(п.7.1).
За рахунком № 230 від 18.12.2002 р. відповідач повинен був
сплатити 793,5 грн. за спожиту у грудні 2002 р. електроенергію в
кількості 3240 кВт/год, за рахунком № 179 від 17.02.2003 р. -
751,39 грн. за спожиту у лютому 2003 р. електроенергію у кількості
2826 кВт/год, проте в порушення умов договору відповідач оплати за
вказаними рахунками не здійснив (а.с.21, 23).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з
того, що відповідачеві було встановлено в додатку № 1 до договору
обсяг споживання електроенергії на рівні 5 000 кВТ/год, в серпні
2002 р. та лютому 2003 р. ці обсяги ним перевищені не були, а тому
згідно пп.3.5 п.3 договору у зв'язку з несплатою спожитої
електроенергії він повинен сплатити пеню у розмірі 0,5% за кожний
день прострочення на день фактичної оплати, але не більше розміру,
встановленого чинним законодавством, а не п'ятикратну вартість
різниці спожитої і договірної величини електроенергії.
З такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд
апеляційної інстанції, зазначивши, що договором, укладеним між
сторонами, не передбачено право позивача коригувати граничну
величину споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої в
даному розрахунковому періоді, а Порядок постачання електроенергії
споживачам ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
(далі - Порядок), затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.02 р. № 745, яким
позивачеві надано таке право, не може бути застосований до даних
правовідносин, оскільки погіршує становище відповідача і набрав
чинності після укладення договору між сторонами.
Проте, до таких висновків суди дійшли внаслідок неправильного
застосування норм матеріального права, що регулюють спірні
правовідносини та в порушення вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог
нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.
У даному випадку відповідним нормативно-правовим документом є
Порядок постачання електроенергії споживачам ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
(далі
- Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
09.04.02 р. № 745.
Відповідно до п.11 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
за підсумками місяця
гранична величина споживання електроенергії для споживачів
коригується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її
споживання.
П.13 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
передбачено, що споживачі у разі у
разі перевищення встановлених як договірні граничних величин
споживання електроенергії та потужності несуть відповідальність,
зокрема, згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, тобто у вигляді сплати енергопостачальникові
п'ятикратної вартості різниці спожитої і договірної величини, на
підставі чого позивач пред'явив позовні вимоги
Відповідно до п.7.1. договору, укладеного між сторонами, споживач
зобов'язується своєчасно здійснювати платежі за даним договором, в
тому числі в порядку відповідальності за перевищення доведених
граничних величин.
За таких обставин висновки судів про неможливість застосування до
правовідносин сторін вказаного Порядку є помилковим.
Крім цього, судом першої інстанції належним чином не було
з'ясовано за які розрахункові періоди позивач просить стягнути
п'ятикратну вартість різниці спожитої і договірної величини
електроенергії, оскільки в рішенні зазначені серпень 2002 р. та
лютий 2003 р., хоча докази, що є в матеріалах справи стосуються
грудня 2002 р. та лютого 2003 р., не з'ясовано судом до якого ж
рівня була скоригована відповідачу гранична величина
електроенергії в цих місяцях, оскільки в рахунках за перевищення
електроенергії (а.с.19) зазначено нульовий рівень, а розрахунках
розміру підвищеної оплати за грудень 2002 р. - 292 кВт/год, за
лютий 2003 р. - 1882 кВТ/год (а.с.24-25).
В порушення вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд апеляційної
інстанції не дав належної оцінки допущеним судом першої інстанції
порушенням вимог закону.
Крім того, в порушення вимог ст.ст. 77, 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом апеляційної інстанції справа була розглянута у відсутності
відповідача, який не був повідомлений належним чином про час і
місце розгляду справи.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш
ретельно з'ясувати обставини, які мають значення для справи,
зокрема, за які розрахункові періоди позивач просить стягнути
п'ятикратну вартість різниці спожитої і договірної величини
електроенергії, до якого рівня в цих періодах була скоригована
договірна величина електроенергії, перевірити правильність
нарахування позивачем суми, яку він просить стягнути.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" в особі
відокремленого підрозділу - H-cького РЕМ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26
листопада 2003 р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 18 лютого 2004 р. у справі № 13/289
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Cудді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан