ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 11/39
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у м. Полтаві
скаргу
на постанову від 02.02.2004р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 11/39 господарського суду Полтавської області
за позовом Експерементально-механічного заводу об’єднання
“Полтавагробуд”
до Державної податкової інспекції у м. Полтава
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Експерементально-механічний завод” об’єднання “Полтавагробуд”
звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом
про визнання недійсним рішення ДПІ м. Полтави від 17.12.2002 р.
№ 333 про стягнення коштів та продаж інших активів позивача в
рахунок погашення податкового боргу, а також визнати відмову у
коригуванні в картці особового рахунку по ПДВ
експериментально-механічного заводу з урахуванням платежів,
зроблених через банк “Україна”, такою, що не підлягає виконанню
та зобов'язати ДПІ провести відповідні коригування в особовому
рахунку платника, зарахувавши вищезазначені платежі як своєчасно
сплачені.
В суді першої інстанції позивач заявив усне клопотання про
уточнення позовних вимог, а саме просив визнати недійсним
рішення ДПІ № 333 від 17.12.2002 р., зарахувати кошти в сумі
10217,29 грн., у зв'язку з переплатою через банк “Україна” -
40,893 грн., а пеню в розмірі 1597,07 грн. скасувати.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.04.2003
р. (суддя Штофель Т.В.) в частині зменшення суми податкового
боргу в розмірі 35664,77,грн. провадження припинено, в іншій
частині позову відмовлено.
Постановою від 02.02.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду (І.С.Карбань, А.Ф.Твердохліб, О.В.Шевель)
задоволено клопотання позивача про визнання у зв'язку з
реорганізацією Експериментально-механічного заводу об'єднання
„Полтаваоблагробуд” правонаступником його прав та обов'язків ТОВ
„Експериментально-механічний завод”. Апеляційну скаргу
задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської
області від 22.04.2003 р. по справі № 11/39 скасовано та
прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним рішення ДПІ у м. Полтава від 17.12.2002 р.
№ 333 про стягнення коштів та продаж інших активів платника
податків в рахунок погашення податкового боргу. В іншій частині
позовних вимог провадження по справі припинено.
Відповідач - ДПІ у м. Полтава звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 02.02.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду, а рішення господарського суду Полтавської
області від 22.04.2003 р. у справі № 11/39-9/195 залишити без
змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи вимоги позивача
в частині визнання недійсним рішення ДПІ у м. Полтаві № 333,
апеляційний суд виходив з того, що відповідачем в установленому
законом порядку не надано доказів обґрунтованості прийняття
оскаржуваного рішення у відповідності до ст. 10 Закону України
„Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів зазначає, що згідно п. 10.1 ст. 10 зазначеного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли інші, передбачені цим Законом
заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного
результату, податковий орган здійснює за платника податків та на
користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел
погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення
коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності
- шляхом продажу інших активів платника податків. Стягнення
коштів та продаж інших активів платника податків проводяться не
раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому
другої податкової вимоги. Продаж інших активів здійснюється на
підставі рішення податкового органу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено апеляційним судом, наявність у позивача
податкового боргу перед бюджетом не підтверджена належними
доказами, а саме в матеріалах справи є перша податкова вимога
№ 1/649 від 11.04.2002 р. на суму 35949,67 грн., яка оскаржена
позивачем у встановленому законом порядку, але вона визнана
недійсною в частині 35664,77 грн. Доказів прийняття та
надіслання позивачеві другої податкової вимоги, яка у
відповідності з нормами чинного законодавства є підставою для
прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем до матеріалів
справи не надано. У відзиві на позовну заяву, відзиві на
апеляційну скаргу та інших матеріалах, що залучені до справи,
відповідач жодного разу не посилався на наявність такої
податкової вимоги.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що відповідачем в
установленому законом порядку не надано доказів обґрунтованості
прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вимоги п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також встановлені
апеляційним судом обставини справи, щодо недоведеності
відповідачем прийняття та надіслання позивачеві другої
податкової вимоги, яка у відповідності з нормами чинного
законодавства є підставою для прийняття оскаржуваного рішення,
колегія суддів вважає правомірними висновки апеляційного суду
про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Полтава від 17.12.2002
р. № 333.
Також слід відзначити, що оскаржуване рішення Державної
податкової інспекції у м. Полтаві від 17.12.2002 № 333 “Про
стягнення коштів та продаж інших активів платниками податків в
рахунок погашення його податкового боргу” не містить в собі
жодного посилання на норми права.
З огляду на викладене, касаційна скарга Державної податкової
інспекції у м. Полтаві не підлягає задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
залишити без задоволення.
Постанову від 02.02.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 11/39-9/195 господарського суду
Полтавської області залишити без змін.