ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 27.05.2004                                      Справа N 11/2299
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                     головуючого Дерепи В.І.
                     суддів      Стратієнко Л.В.
                                 Чабана В.В.
 
з участю представників:
 
позивача:           Б.Б.Б., В.В.В.
відповідача:        А.А.А.
 
розглянувши  у відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу   спільного  українсько-російського підприємства
                    "XXX"  у    формі   товариства   з   обмеженою
                    відповідальністю
 
на рішення          господарського суду  Житомирської області  від
                    19 серпня 2003 р.
 
та  постанову       Житомирського апеляційного господарського суду
                    від 16 березня 2004 р.
 
у справі            № 11/2299
 
за позовом          відкритого акціонерного товариства "YYY"
 
до                  спільного українсько-російського  підприємства
                    "XXX"  у   формі    товариства   з   обмеженою
                    відповідальністю
 
про   стягнення 26 800 грн.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
У липні  2003  р.  позивач звернувся в господарський суд з позовом
про  стягнення  з  спільного  українсько-російського  підприємства
"XXX"   у   формі  товариства  з  обмеженою  відповідальністю  про
стягнення 26 800 грн.  орендної плати згідно договору  оренди  від
12.05.1999   р.,  за  яким  відповідачу  було  передано  в  оренду
трактор-бульдозер Т-170 та визначено орендну плату за користування
ним у розмірі 800 грн. щомісячно.
 
Строк дії  договору був визначений з травня1999 р.  по січень 2000
р.,  проте після закінчення строку його дії відповідач продовжував
користуватись  трактором,  проти  чого  позивач не заперечував,  в
зв'язку з  чим  згідно  ст.  260  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          договір
вважається поновленим на невизначений строк, але при цьому оплатив
орендну плату у розмірі 2000 грн.,  в зв'язку з чим заборгованість
з 08.07.2000 р. по 08.07.2003 р. становить 26 800 грн., які просив
стягнути.
 
Рішенням господарського суду Житомирської області  від  19.08.2003
р.   (суддя   Тимошенко   О.М.),  залишеним  без  змін  постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від  16.03.2004  р.
(головуючий  -  Ляхевич  А.А.,  судді Вечірко І.О.,  Черпак Ю.К.),
позов    задоволено     частково.     Стягнуто     з     спільного
українсько-російського  підприємства  "XXX"  у  формі товариства з
обмеженою відповідальністю  на  користь  ВАТ  "YYY"  24  800  грн.
заборгованості з орендної плати та судові витрати.
 
В касаційній   скарзі   відповідач,   посилаючись  на  неправильне
застосування судами норм матеріального права, просить постановлені
у  справі судові рішення скасувати та постановити нове про відмову
у задоволенні позову.
 
Заслухавши представників  сторін,  обговоривши  доводи  касаційної
скарги,  перевіривши  матеріали справи,  суд вважає,  що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Задовольняючи позов частково,  суд правильно виходив  з  того,  що
контракт  на  надання послуг транспортними засобами і будівельними
механізмами №  18  укладений  сторонами  12.05.1999  р.  за  своєю
правовою природою є договором майнового найму (оренди), незважаючи
на те,  що його сторони іменуються замовник і підрядчик,  оскільки
його  предметом  є  передача  позивачем відповідачу в користування
трактора з оплатою по 800 грн. щомісячно. Відповідно до ст. 260 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         договір був поновлений на невизначений термін,  а
тому встановивши що відповідачем за час користування  майном  було
сплачено    4000 грн.  суд відповідно до ст.  ст.161,  265 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  виходячи з умов п.2 договору,  стягнув з відповідача
заборгованість  в  межах строку позовної давності у розмірі 24 800
грн.
 
З рішенням місцевого господарського  суду  обгрунтовано  погодився
суд апеляційної інстанції.
 
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
 
Враховуючи, що постановлені у справі судові рішення грунтуються на
встановлених обставинах справи  та  відповідають  вимогам  закону,
підстав для їх скасування не вбачається.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 111-5 , 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  спільного  українсько-російського   підприємства
"XXX" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без
задоволення,  а рішення господарського суду  Житомирської  області
від  19  серпня  2003  р.  та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 16 березня 2004 р. у справі за № 11/2299 -
без змін.
 
Головуючий В.І. Дерепа
Судді      Л.В. Стратієнко
           В.В. Чабан