Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N А-6/112
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну місті Івано-Франківську
скаргу
у справі
№ А-6/112
на постанову від 16.12.2003р.
Львівського апеляційного господарського суду
за позовом Івано-Франківського державного
комерційного виробничого
підприємства "З"
до Державної податкової інспекції у
місті Івано-Франківську
про повідомлення-рішення від
21.03.2003р. № 0001822600/0
Івано-Франківське Державне комерційно-виробниче підприємство "З"
(далі за текстом ДКВП "З") звернулося з позовом до господарського
суду Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 21.03.2003р. № 0001822600/0 у
відповідності до якого до позивача застосовано фінансову санкцію у
вигляді штрафу у розмірі 34046,25грн за порушення вимог Указу
Президента від 12.06.1995р. № 436/95 "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Позивач вмотивував свій позов тим, що штрафні санкції, встановлені
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
не є
податковими зобов'язаннями в розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та не можуть стягуватися
за процедурою, визначеною цим Законом.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 4
серпня 2003 року визнав недійсним повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у місті Івано-Франківську від 21.03.2003р.
№ 0001822600/0.
Не погодившись з зазначеним рішенням Державна податкова інспекція
у місті Івано-Франківську звернулася з апеляційною скаргою до
Львівського апеляційного господарського суду в якій просила
рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове
рішення та в позові відмовити. При цьому скаржник посилався на
невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам діючого
матеріального права.
За скаргою Державної податкової інспекції у місті ІваноФранківську
Львівський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Івано-Франкіської області, постановою від
16.12.2003 року залишив його без змін, а апеляційну скаргу - без
задоволення.
Податкова інспекція звернулася з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить рішення господарського
суду Івано-Франківської області та постанову Львівського
апеляційного господарського суду у цій справі скасувати в позові
позивачеві відмовити. Відповідач мотивував касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судами норм матеріального
права, зокрема пункту 1.2 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
пункту 1.2 розділу 1, пунктів 2.12, 5.1.3 "Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні" ( z0237-01 ) (z0237-01)
,
статті 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів, пункту 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
та процесуального права, статтю 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом та апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
заслухавши доповідь судді Гоголь, доводи представника скаржника,
який підтримав касаційну скаргу та заперечення представника
позивача проти доводів касаційної скарги, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової
інспекції задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, постанови касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені
ним, вирішувати питання достовірності, переваги доказів, збирати
або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарським судом Івано-Фраківської
області з'ясовано, та підтверджено при здійсненні апеляційного
провадження Львівським апеляційним господарським судом наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську була
здійснена позапланова документальна перевірка з приводу дотримання
вимог податкового законодавства Івано-Франківським державним
комерційно-виробничим підприємством "З" Львівської залізниці за
період з 01.07.2000р. по 01.01.2003р. за результатами якої
складено акт № 267-26-2-259-01101424 від 21.03.2003 року.
На підставі висновків акта перевірки податкова інспекція прийняла
податкові повідомлення-рішення від 21.03.2003 року
№ 0001852600/00, про застосування штрафної санкції вигляді штрафу
у розмірі 34046,25грн за порушення вимог Указу Президента від
12.06.1995р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111 є спеціальним законом з питань
оподаткування. Він встановлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення. Це визначено
преамбулою зазначеного Закону.
При винесенні податкового повідомлення-рішення, яким до позивача
застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі
34046,25грн за порушення вимог Указу Президента від 12.06.1995р.
№ 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
ДПІ у місті ІваноФранківськ
застосовано процедуру, встановлену Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Оспорюване податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті,
яким позивачу визначено суму штрафних санкцій, прийняте на
підставі приписів підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання -
це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.5 цієї ж норми штрафна санкція (штраф) -
плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми
податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), яка справляються з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідним
законами.
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлений перелік видів податків і зборів (обов'язкових)
платежів, що справляються на території України. Що ж до штрафних
санкцій, встановлених Указом Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
, то вони не передбачені даним переліком.
Таким чином, штрафні санкції, встановлені Указом Президента
України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
не є податковими
зобов'язаннями в розумінні Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та не можуть стягуватися за
процедурою, визначеною цим Законом.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення
як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок
платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом.
Визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура погашення розповсюджується на
зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, господарський апеляційної
інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у органів
державної податкової служби правових підстав для прийняття
податкових повідомлень-рішень за процедурою, встановленою Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" стосовно порушень
вимог Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки названий Указ
Президента не регулює питань оподаткування, а стягнення штрафних
санкцій на його підставі повинно здійснюватися у іншому порядку,
аніж той, що встановлений Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З урахуванням викладеного, Львівський апеляційний господарський
суд повно та всебічно дослідив та встановив всі обставини справи,
які мають значення для вирішення цього спору і вірно застосував
приписи матеріального та процесуального законодавства, яке регулює
правовідносини, що склалися, у касаційної інстанції немає підстав
для задоволення касаційної скарги податкової інспекції.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
04.08.2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 16.12.2003р. у справі № А-6/112 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції м.
Івано-Франківськ - без задоволення.