ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 справа N 3/215-03-6389
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Приморському районі м. Одеси
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 14.01.2004
у справі № 3/215-03-6389
господарського суду Одеської області
за позовом ЗАТ Фірма "А"
до ДПІ у Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2003 у
справі № 3/215-03-6389 позов задоволено частково: визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському
районі м. Одеси № 0000662305/0 від 30.05.2003, № 0000662305/1 від
23.06.20003, № 0000662305/2 від 30.07.2003 в частині застосування
штрафних санкцій у сумі 2 040 грн. Стягнуто з ДПІ у Приморському
районі м. Одеси на користь позивача витрати по сплаті державного
мита у сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПІ у Приморському районі м.
Одеси подала апеляційну скаргу до Одеського апеляційного
господарського суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
14.01.2004 рішення господарського суду Одеської області від
20.11.2003 у справі № 3/215-03-6389 змінено, п. 2 резолютивної
частини рішення викладено у наступній редакції:
"Позов задовольнити. Визнати недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси
№ 0000652305/0 від 30.05.2003, № 0000672305/1 від 23.06.2003,
№ 0000672305/2 від 30.07.2003 про нарахування пені в сумі 16 040,
91 грн." Пункт 4 резолютивної частини викласти у наступній
редакції: "Стягнути з ДПІ у Приморському районі м. Одеси на
користь ЗАТ Фірми "А" 170 грн. - витрати по держмиту, 236 грн. -
витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу".
Виключити із резолютивної частини рішення пункт 5, а пункти 1, 3 -
залишити без змін.
Стягнути з ДПІ у Приморському районі м. Одеси на користь ЗАТ Фірми
"А" 42, 50 грн. - витрат по держмиту за подання апеляційної
скарги. Доручити господарському суду Одеської області видати
відповідні накази."
У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
14.01.2004 повністю, рішення господарського суду Одеської області
від 20.11.2003 у справі № 3/215-03-6389 - у частині визнання
недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у Приморському
районі м. Одеси № 0000662305/0 від 30.05.2003, № 0000662305/1 від
23.06.20003, № 0000662305/2 від 30.07.2003 в частині застосування
штрафних санкцій у сумі 2 040 грн., та прийняти нове рішення про
відмову у позові, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.1994
№ 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями), п. 1.2 ст. 1 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст.ст. 9, 16 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
від 19.02.1993 № 15-93, ст. 1 Указу Президента України
"Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних
цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" ( 319/94 ) (319/94)
від
18.06.1994 № 319/94, п. 3 Указу Президента України "Про
врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в
іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій
за порушення валютного законодавства" ( 734/97 ) (734/97)
від 27.06.1999
№ 734/99, п. 2.7 ст. 2 Положення про валютний контроль
( z0209-00 ) (z0209-00)
, затвердженого постановою Національного Банку України
від 08.02.2000 № 49 (зі змінами і доповненнями).
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарським судом, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
наступне.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено планову комплексну
документальну перевірку підприємства позивача з питання дотримання
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 по
01.01.2003, за результатами якої було складено акт
№ 595/23-01/23-1007/04594673/275 від 28.05.2003, яким встановлено
порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від
23.09.1994 № 185/94 при здійсненні розрахунків за надані послуги
по переробці давальницької сировини по контакту № 035/2001 від
12.06.2001; ст. 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи
щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно
знаходяться за її межами" ( 319/94 ) (319/94)
, у зв'язку з невідображенням
в р. 3, п. 5 декларації про валютні цінності дебіторської
заборгованості за вищезазначеним контрактом; п. 1 ст. 9 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
у зв'язку з несвоєчасним поданням до
ДПІ у Приморському районі м. Одеси декларацій про валютні цінності
за І - ий квартал 2001 р., ІІІ - ий квартал 2002 р.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.
Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652305/0 від
30.05.2003 про нарахування позивачу пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 16
040, 91 грн.
За результатами адміністративного оскарження вищезазначене рішення
залишено без змін, ДПІ у Приморському районі м. Одеси були
прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000672305/1 від
23.06.2003 та податкове повідомлення-рішення № 0000672305/2 від
30.07.2003.
Також на підставі акту перевірки № 595/23-01/23-1007/04594673/275
від 28.05.2003 ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0000662305/0 від 30.05.2003 про
застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 499 грн. за
порушення валютного законодавства.
За результатами адміністративного оскарження вказане
повідомлення-рішення залишено без змін, ДПІ у Приморському районі
м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення
№ 0000662305/1 від 23.06.2003 та податкове повідомлення-рішення
№ 0000662305/2 від 30.07.2003.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо
безпідставного нарахування відповідачем пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та
застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування
валютних цінностей, з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
12.06.2001 між ЗАТ Фірмою "А" (виконавець) та Фірмою "АБ"
(Німеччина) - (замовник) укладено контракт № 035/2001, згідно з
умовами якого замовник зобов'язувався поетапно, на протязі одного
року, поставляти виконавцю сировину та комплектуючу фурнітуру, а
виконавець - виготовити з давальницької сировини швейні вироби.
Оплату вартості послуг по переробці замовник мав здійснювати не
пізніше 30 днів з дня відвантаження готових виробів шляхом
перерахування сум в дойч марках платіжними дорученнями на рахунок
виконавця. (а.с. 27-30).
20.06.2001 сторони підписали додаткове узгодження № 1 до контракту
№ 035/2001 від 12.06.2001, яким доповнили розділ 5 пунктом 5.7
наступного змісту: "Штрафні санкції, нараховані замовником за
невиконання виконавцем зобов'язань по контракту, після узгодження
їх суми, можуть бути утримані замовником із суми оплати за
виконані роботи" (а.с. 31).
На виконання умов вказаного контракту ЗАТ Фірма "А" отримала від
замовника згідно з ВМД № 50000/1/011463 від 26.06.2001 та ВМД №
50000/1/023991 від 07.12.2001 давальницьку сировину у вигляді
тканини та комплектуючої фурнітури у кількості 9 397 п/м і 10 379
п/м (а.с. 273-282, 287-296). Актами експертиз Одеської
регіональної ТПП № НП-5140 від 02.07.2001р., № НП - 9660 від
07.12.2001 встановлено, що вихід готової продукції склав 6 750
одиниць блайзерів жіночих та 6 608 одиниць жилетів жіночих,
вартість наданих послуг по переробці давальницької сировини
визначена в сумі 22 747, 50 дойч марок та 9 119, 04 євро (а.с.
284-299). Вищезазначена кількість швейних виробів була
відвантажена позивачем на адресу замовника (про що свідчать ВМД
№ 50000/1/012970 від 16.07.2001 та ВМД № 50000/1/025528 від
27.12.2001 (а.с.82.84)).
02.08.2001 сторонами було складено акт про нарахування штрафних
санкцій, в якому зазначено, що із 6 750 одиниць блайзерів жіночих,
поставлених в липні 2001 р., забраковано 1 248 одиниць по якості
прасування, виправлення браку здійснюється інофірмою самостійно за
рахунок ЗАТ Фірми "А". Вартість робіт по усуненню недоліків склала
1 500, 75 дойч марок і вказана сума утримується із оплати за
відвантажену продукцію, а оплата за продукцію буде здійснена в
сумі 21 246, 75 дойч марок (а.с. 32).
Згідно з актом від 10.01.2002 про нарахування штрафних санкцій,
відправка в грудні 2001 р. автомобіля з продукцією була здійснена
із затримкою на п'ять днів з вини ЗАТ Фірми "А", у зв'язку з чим
замовник при оплаті транспортних послуг був оштрафований на суму 3
075, 92 євро. Сторони домовились, що ця сума сплачується ними у
рівних частках. Згідно із контрактом, покладена на ЗАТ Фірму "А"
сума штрафу 1537.96 євро утримується із оплати за відвантажену
продукцію, а оплата за продукцію буде здійснена в сумі 7581,08
євро (а.с. 33).
Саме на зазначені суми - 21 246, 75 дойч марок і 7 581, 08 євро
позивач виставив замовнику рахунки № 5 від 19.07.2001 № 12 від
24.12.2001, які останнім було своєчасно оплачені (а.с. 285-299).
ДПІ у Приморському районі м. Одеси, визначаючи дебіторську
заборгованість станом на 14.05.2003 у розмірі 1500, 75 дойч марок
або 767, 32 євро згідно з ВМД № 50000/1/012970 від 16.07.2001 та у
розмірі 1 537, 96 євро згідно з ВМД № 50000/1/025528 від
27.12.2001 в акті перевірки послалася про порушення позивачем ст.
1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, у зв'язку з чим було нараховано пеню
відповідно до ст. 4 зазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Однак вищезазначені висновки відповідача не відповідають вимогам
чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг,
експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного
терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку
України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і
2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за
кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми
неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в
іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за
валютним курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості.
Частинами 4, 5 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.1991 № 959-ХІІ встановлено, що
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати
будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім
тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Водночас ст. 14 цього ж Закону ( 959-12 ) (959-12)
всім суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності надано право самостійно визначати
форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих,
що не суперечать законам України та відповідають міжнародним
правилам.
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
не
містить обмежень щодо права сторін на зміну або доповнення умов
договору під час його виконання.
Відносини позивача з нерезидентом засновані на взаємній угоді між
ними, а тому вони є цивільно-правовими.
Відповідно до ст. 217 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(в
редакції, що діяла у спірний період) зобов'язання припиняється, в
т.ч. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої
настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом
витребування.
З огляду на викладене відсутні підстави для висновку про порушення
позивачем законодавчо встановленого строку розрахунків за
вищезазначеним контрактом, а, отже, і законні підстави для
притягнення його до відповідальності у вигляді нарахування пені
згідно зі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та застосування штрафних
санкцій, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
за
порушення порядку декларування валютних цінностей.
За таких обставин постанова Одеського апеляційного господарського
суду від 14.01.2004 у справі № 3/215-03-6389 відповідає вимогам
чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з
чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 14.01.2004 у справі № 3/215-03-6389 - без змін.