ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 справа N 2-16/12695-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у м. Сімферополі
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду 03.12.2003
у справі № 2-16/12695-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ПП "С"
до ДПІ у м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.09.2003 у справі № 2-16/12695-2003, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 позов задоволено: податкове повідомлення-рішення ДПІ у
м. Сімферополі № 0004402303/0 від 03.06.2003 визнано недійсним,
стягнуто з ДПІ у м. Сімферополі на користь позивача витрати по
оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з посиланням
на те, що відповідач не мав права визначати штраф за порушення
вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 № 481/95-ВР, як
податкове зобов'язання та застосовувати такі форми актів
ненормативного характеру як податкові повідомлення-рішення щодо
його стягнення.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 23.09.2003 у справі № 2-16/12695-2003, у позові
відмовити, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
а саме: Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв
та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, Інструкції про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженої наказом ДПА України
від 17.01.2001 № 110, ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
м. Сімферополі було проведено перевірку оптового складу, що
належить позивачу і розташований за адресою: м. Сімферополь,
стосовно дотримання вимог законодавства при здійсненні
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
суб'єктами підприємницької діяльності, за наслідками якої складено
акт № 001450 від 24.05.2003, яким встановлено факт здійснення
позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності
відповідної ліцензії, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
На підставі вказаного акту перевірки відповідно до абз. 5 ч. 2 ст.
17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
ДПІ у м. Сімферополі прийнято
податкове повідомлення-рішення № 004402303/0 від 03.06.2003 про
застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1 700 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх
інстанцій виходили з того, що штрафні санкції, встановлені Законом
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, не є податковим зобов'язанням, у зв'язку з
чим податкові органи не мають права визначити штрафні санкції за
порушення вимог вищезазначеного закону на підставі Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і
направляти податкові повідомлення-рішення.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів попередніх
інстанцій не є такими, що грунтуються на правильному застосуванні
норм матеріального права та всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12
) з огляду на наступне.
Даючи правову оцінку оспорюваному податковому повідомленню-
рішенню, суди встановили, що штраф, нарахований за порушення вимог
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не є податковим зобов'язанням
позивача відповідно до чинного законодавства, зокрема ст. ст. 14,
15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, п. 1.5
ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у зв'язку з чим відповідач
вийшов за межі своїх повноважень, визначивши розмір
вищезазначеного штрафу.
Проте, такий висновок зроблено без належного правового аналізу
положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв
та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, оскільки
відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та ч. 1 ст.
11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
податкові органи наділені повноваженнями щодо
нарахування і стягнення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
; а відповідно до ч. 5 ст. 17 вказаного
Закону у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності
рішення податкового органу про стягнення штрафу, сума штрафу
стягується на підставі рішення суду.
Отже, господарські суди, встановивши, що податкові органи не мають
права визначати штрафні санкції за порушення вимог Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
як податкове зобов'язання, не взяли до уваги те, що
вказана обставина не є підставою для визнання недійсним
оспорюваного податкового повідомлення-рішення в цілому, оскільки
судами взагалі не було з'ясовано чи мало місце порушення позивачем
вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, не надано будь - якої оцінки
фактам порушення позивачем норм вказаного Закону, встановленим в
акті перевірки.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неправильне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі задовольнити частково.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 03.12.2003 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 23.09.2003 у справі № 2- 16/12695-2003, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.