ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 справа N 29/456
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Подільському районі м. Києва
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003
у справі № 29/456
господарського суду М. Києва
за позовом ТОВ "І"
до ДПІ у Подільському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.10.2003 у справі
№ 29/456, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003 позов задоволено: податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва
№ 00000230636/0 від 08.07.2002 в частині застосування штрафних
санкцій у розмірі 12 444 грн.; визнано недійсним; стягнуто з ДПІ у
Подільському районі м. Києва на користь позивача 203 грн. судових
витрат. Повернуто з Державного бюджету ТОВ "І" 85 грн. надмірно
сплаченого державного мита.
У касаційній сказі ДПІ у Подільському районі м. Києва просить
скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2003,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 у справі № 29/456 та постановити нове рішення про
відмову у позові, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом абз. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
від 19.02.1993 № 15-93, п. 2.7 Постанови Правління
Національного Банку України "Про затвердження Положення про
валютний контроль" від 08.02.2000 № 49 ( z0209-00 ) (z0209-00)
, п. 2.3 наказу
ДПА України "Про затвердження Порядку застосування штрафних
санкцій за порушення валютного законодавства" ( z0453-00 ) (z0453-00)
із
змінами і доповненнями в редакції від 10.07.2000.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
наступне.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Подільському районі м.
Києва № 00000230636/0 від 08.07.2003 позивачу визначено суму
податкового зобов'язання за платежем - штрафні санкції у розмірі
12 784 грн. відповідно до п. 2.4 Наказу ДПА України "Про
затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення
валютного законодавства" ( z0712-99 ) (z0712-99)
від 04.10.1999 № 542.
Спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі
акту ДПІ у Подільському районі м. Києва № 23.6/167 від 17.06.2002
"Про результати тематичної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства України по контракту № 1018 від
29.08.2000 на підставі листа ВАТ "КПБ" № 1656/14.2-7471-05 від
30.04.2002", яким встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 184/96-ВР ) (184/96-ВР)
від 07.05.1996 № 184/96-ВР (зі змінами та
доповненнями) і на підставі ст. 4 зазначеного Закону нарахована
пеня у розмірі 45, 22 грн.
Також у вказаному акті перевірки встановлено, що при перевірці
декларування валютних цінностей за період з 01.01.2001 по
01.04.2002 позивачем було подано Декларацію про валютні цінності
станом на 01.01.2001 до ДПІ у Подільському районі м. Києва, в якій
задекларовано валютні цінності в сумі 185, 64 рос. руб., а в
Декларації від 17.04.2001 станом на 01.04.2001 позивачем не було
задекларовано валютні цінності в сумі 185, 64 рос. руб. Крім того,
позивач в порушення вимог ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
не подавав Декларації про валютні цінності станом на
01.07.2001, на 01.10.2001, на 01.01.2002, на 01.04.2002, в яких
необхідно було задекларувати у розділі II п. 13 "сума коштів,
перерахованих за кордон та виставлених векселів за імпортними
контрактами, по яких на звітну дату перевищено встановлені
законодавством терміни здійснення цих контрактів" в сумі 185, 64
рос. руб.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
всі обставини справи і прийшов до правильного висновку стосовно
необгрунтованості застосування відповідачем штрафних санкцій за
порушення порядку декларування валютних цінностей на підставі п.
2.4 Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку застосування
штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" ( z0712-99
) від 04.10.1999 № 542 у розмірі 17 грн. за кожний день неподання
декларації з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що відповідно до ст. 3 Указу
Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами
кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та
застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства" від 27.06.1999 № 734/99, п. 2.3 Наказу ДПА України
"Про порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства" № 542 від 04.10.1999 (зі змінами і доповненнями) та
п. 2.7. Постанови НБУ "Про затвердження Положення про валютний
контроль" ( z0209-00 ) (z0209-00)
від 08.02.2000 № 49 до позивача було
застосовано штрафні санкції за порушення порядку декларування в
розмірі 17 грн. за кожен день неподання декларації про валютні
цінності, про що свідчить акт перевірки (а.с.-8).
Також господарськими судами встановлено, що між ТОВ "КЗК" та ТОВ
"І" укладено договір № 1018 від 29.08.2000 поставки каучуку
СКБ-30-40-РЩ у кількості 980 тон за ціною 29 587 рос. руб. на
загальну суму 28 995 262 рос. руб. на умовах 100% передоплати.
15.09.2000 позивачем була здійснена передоплата за товар у сумі
531 864 рос. руб. (104 123, 02 грн.). Згідно з ВМД № 94032 від
05.10.2000 на митну територію України надійшов товар фактурною
вартістю 104 193, 01 грн., що складає 531 678, 36 рос. руб.,
дебіторська заборгованість за цією поставкою склала 185, 64 рос.
руб. (35 ,82грн.).
Господарським судом встановлено факт погашення зазначеної
дебіторської заборгованості (відповідно до прибуткового касового
ордеру № 18 від 30.03.2001 та запису в касовій книзі (а.с. 53-54)
від представника нерезидента позивач отримав повернення боргу 185,
64 рос. руб., що склало по курсу російського рубля - 34, 98 грн.).
Цілком правомірними є висновки господарських судів попередніх
інстанцій щодо порушення відповідачем при винесенні оспорюваного
повідомлення-рішення вимог Інструкції "Про порядок застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби", затвердженої наказом ДПА України 17.03.2001
№ 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
та Порядку застосування штрафних санкцій за
порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА
України від 04.10.1999 № 542 з огляду на наступне.
Відповідно до вимог вказаних актів, факти порушень податкового та
іншого законодавства посадова особа органу державної податкової
служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко
викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм
законодавчих актів та вказуються конкретні пункти і статті цих
актів.
Згідно з актом перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва
№ 23.6/167 від 17.06.2002 до ТОВ "І" були застосовані штрафні
санкції за порушення порядку декларування згідно з п. 2.7
Постанови Правління Національного Банку України "Про затвердження
Положення про валютний контроль" ( z0209-00 ) (z0209-00)
від 08.02.2000 № 49
у розмірі 17 грн. за кожен день неподання декларації про валютні
цінності.
Однак, слід зазначити, що в Постанові Правління Національного
Банку України "Про затвердження Положення про валютний контроль"
( z0209-00 ) (z0209-00)
від 08.02.2000 № 49 відсутній п. 2.7, а п. 2.7
Положення про валютний контроль, затвердженого вищезазначеною
постановою Правління НБУ, не передбачає застосування штрафних
санкцій за порушення порядку декларування у розмірі 17 грн. за
кожен день неподання декларації про валютні цінності. Вказаною
нормою передбачено накладання штрафу у розмірі 1-го
неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний день
порушення: а саме порушення строків, а не порядку декларування. За
порушення порядку декларування передбачено застосування штрафу в
розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн. позивачем не
оспорюється.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва
№ 00000230636/0 від 08.07.2002 свідчить про застосування
вищезазначених штрафних санкцій на підставі п. 2.4 Наказу ДПА
України "Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за
порушення валютного законодавства" ( z0712-99 ) (z0712-99)
від 04.10.1999
№ 542 (зі змінами і доповненнями).
Однак, у вказаному Наказі ДПА України взагалі відсутній п. 2.4, як
і відсутнє посилання на нього в акті перевірки, на підставі якого
прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, що також
свідчить про порушення відповідачем при винесені зазначеного
податкового повідомлення-рішення вимог Інструкції "Про порядок
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби" затвердженої наказом ДПА
України від 17.03.2001 № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
.
За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського
суду від 19.11.2003 у справі № 29/456 відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 19.11.2003 у справі № 29/456 - без змін.