ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2004                                       Справа N 37/438

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого             

суддів                  

розглянувши касаційну   Державного підприємства “АА”

скаргу                  

на ухвалу               від 20.11.2003 Київського апеляційного

                        господарського суду

у справі                № 37/438 господарського суду міста Києва

за позовом              Акціонерної енергогенеруючої компанії

                        “К”

до                      Житлово-комунального управління “АА”

про   стягнення 911015,33 грн.

за участю представників сторін:

позивача                

відповідача             не з’явився

                       В С Т А Н О В И В:

Ухвалою  господарського  суду  міста  Києва  від  09.09.2003  на

підставі  ст.  24 Господарського процесуального кодексу  України

( 1798-12  ) (1798-12)
          було замінено первісного відповідача  –  житлово-

комунальне  управління “АА” на належного відповідача –  Державне

підприємство “АА”.

Ухвалою   Київського   апеляційного  господарського   суду   від

20.11.2003р.  у  прийнятті апеляційної скарги на вказану  ухвалу

суду  відмовлено, оскільки Господарським процесуальним  кодексом

України  не передбачено можливість оскарження ухвали про  заміну

неналежного відповідача.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ДП “АА” звернулося до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

її скасувати як таку, що винесена при неправильному застосуванні

норм  процесуального права. Заявник посилається на те,  що  дана

ухвала суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .

Заслухавши   суддю-доповідача,   перевіривши   юридичну   оцінку

встановлених  фактичних  обставин, проаналізувавши  правильність

застосування   господарським   судом   норм   матеріального   та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського  суду

України  вважає,  що  касаційна скарга не  підлягає  задоволенню

виходячи з наступного.

Ст.  129  Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         встановлює  основні

засади  судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного

та   касаційного   оскарження  рішення  суду,   крім   випадків,

встановлених законом.

Зазначена  конституційна  норма  конкретизована  законодавцем  у

ст.  12  Закону України “Про судоустрій України”, згідно з  якою

учасники  судового процесу та інші особи у випадках  і  порядку,

передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та

касаційне оскарження судового рішення.

Отже,   реалізація  конституційного  права  на   апеляційне   та

касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться

у залежність від положень процесуального закону.

Тобто,   Господарський  процесуальний  кодекс  України   повинен

містити  імперативні  норми про те,  в  яких  випадках  учасники

судового  процесу  та  інші  особи  мають  право  на  апеляційне

оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно  до  приписів ч. 1 ст. 106 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        

ухвали  місцевого  господарського суду можуть бути  оскаржені  в

апеляційному  порядку у випадках, передбачених цим  Кодексом  та

Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника  або

визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
        .

Отже,  оскарженню  підлягають лише  ті  ухвали,  про  можливість

оскарження   яких   прямо   зазначено   у   відповідній   статті

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
          або

Закону  України “Про відновлення платоспроможності боржника  або

визнання  його  банкрутом”  ( 2343-12  ) (2343-12)
        ,  в  яких  йдеться  про

винесення судом даних ухвал.

Приписами  ст. 24 Господарського процесуального кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
         не передбачено, можливості оскарження в апеляційному

порядку судової ухвали про заміну неналежного відповідача.

Таким  чином, висновок апеляційного суду про відмову  Державному

підприємству “АА” у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу  суду

першої   інстанції   про   заміну  неналежного   відповідача   є

обґрунтованим  і  таким,  що відповідає  вимогам  процесуального

закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського  суду

України  вважає,  що  підстав для скасування  ухвали  Київського

апеляційного господарського суду від 20.11.2003 не вбачається.

Керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,   111-9,   111-11,   111-13

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу   Київського   апеляційного   господарського   суду   від

20.11.2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу ДП “АА” – без

задоволення.