ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.05.2004 Справа N 7/226
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 24.10.2003 року
у справі №7/226 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY" до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
з останнього основного боргу у сумі 382 300,52 грн., 18 488,25
грн. пені, 22 173,43 грн. інфляційних сум та 4 471,45 грн. 3%
річних, посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору
купівлі-продажу хімічної продукції №2002-003 від 06.08.2002 року.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнював
позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 254 173,43 грн.
основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 18 488,25 грн.
пені та 4 471,45 грн. 3% річних .
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.08.2003
року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь
позивача 232 000 грн. основного боргу, 22 173 ,43 грн. інфляційних
сум, 3 936,37 грн. 3% річних, в частині 20 000 грн. основного
боргу провадження у справі припинено, в решті позову відмовлено.
Доповідач Вовк І.В.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
24.10.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено та
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові
відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем
укладено договір №2002-003 від 06.08.2002 року, згідно умов якого
позивач передає, а відповідач приймає та оплачує продукцію в
кількості, номенклатурі, ціні, строкам і умовам поставки згідно
умов договору.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення
заборгованості з урахуванням інфляційних сум пені та 3% річних за
неналежне виконання умов зазначеного договору.
Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних з
простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений
інший розмір процентів.
Судом першої інстанції встановлено, що на час вирішення спору
відповідач за отриману продукцію розрахувався частково і має
заборгованість перед позивачем у сумі 232 000 грн., що
підтверджується наявними в справі матеріалами.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний
господарський суд, прийшов до правильного висновку про невиконання
відповідачем належним чином своїх зобов'язань за спірним договором
та обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення основного
боргу в сумі 232 000 грн., інфляційних сум та 3% річних за час
прострочення оплати і правомірно припинив провадження в частині
стягнення 20 000 грн. основного боргу, які, як встановлено судом,
відповідач оплатив після звернення позивача до суду з позовною
заявою.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, з яким
погодився і суд апеляційної інстанції, про відсутність правових
підстав задоволення вимог в частині стягнення пені, правомірно
застосувавши до спірних правовідносин Закон України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного суду
відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.10.2003 року - без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду Запорізької області
від 11.08.2003 року в справі №7/226.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук