ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 6/538
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Київського відкритого акціонерного товариства
“А” на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 15.01.2004 р. у справі за позовом ТОВ “Медичний комплекс
“М” до Київського відкритого акціонерного товариства “А”, третя
особа – Акціонерне товариство закритого типу “Б” про стягнення
сум та за зустрічним позовом
про визнання додаткової угоди недійсною
Заслухавши пояснення представників сторін, 3 особи, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2003р. ТОВ “Медичний комплекс “М” пред’явило в
господарському суді позов до Київського відкритого акціонерного
товариства “А” про стягнення 58334,06 грн. вартості виконаних
робіт за додатковою угодою № 1 від 07.06.2001 р. до договору
№ 05/33-01 від 05.06.2001 р., 583,34 грн. державного мита, 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу та 3000 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідач подав зустрічний позов про визнання додаткової угоди
№ 1 недійсною, посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам
закону та суперечить цілям позивача.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2003р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 15.01.2004 р., позов задоволено, з
відповідача стягнуто58334,06 грн. основного боргу, 583,34 грн.
державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та 3000 грн. витрат на послуги
адвоката. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 15.01.2004 р. та рішення
господарського суду м. Києва від 12.11.2003р. скасувати і
прийняти нову постанову, якою задовольнити зустрічний позов, а в
задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв на період
спірних правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акта планування, договору, а при відсутності таких
вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як видно з матеріалів справи, між сторонами 05.06.2001 р. було
укладено договір оренди № 05/33-01.
07.06.2001 р. між цими ж сторонами, до наведеного вище договору,
було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої
обумовлювалось, що орендар за рахунок фінансування орендодавця,
виконає перелік робіт в орендованому комплексі за розробленою та
затвердженою сторонами проектно-кошторисною документацією,
закінчить повний комплекс оздоблювальних робіт по центральному
входу та площам першого поверху готелю.
Перелік робіт та послуг, які повинен був виконати позивач та з
чиїх матеріалів, встановили додатком № 1 до угоди.
Господарським судом, у порядку виконання ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, правильно встановлено, що додаткова угода, яка була
покладена позивачем в основу пред’явленого позову, носить
самостійний правовий характер і за своїм змістом, встановлених
прав та обов’язків відноситься до договору підряду.
Відповідає матеріалам справи та Ліцензійним умовам провадження
будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для
будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій,
будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж),
затверджених наказом Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету
будівництва, архітектури та житлової політики України від
13.09.2001 р. № 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 08.11.2001 р. за № 939/6130, висновок суду і про те, що
позивачем на виконання обумовлених угодою робіт ліцензія не
потребувалась.
Водночас, судом встановлено, що на виконання умов угоди
позивачем було виконано роботи та передано матеріалів на
загальну суму 58334,06 грн., а саме у березні 2002 року виконано
робіт на суму 43042,8 грн., що підтверджується актами приймання
виконаних робіт № 1 та № 2 форми КБ-2в, у вересні 2002 року -
на суму 121,2 грн., що підтверджується актом приймання виконаних
робіт форми № КБ-2в, у листопаді 2002 року - на суму 12551,93
грн., що підтверджується актом виконаних робіт форми № КБ-2в,
довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 та
актом приймання виконаних робіт від 05.12.2002 р. та за
накладною № 3 від 29.12.2001р. позивач передав відповідачу
матеріалів на суму 1526,13 грн.
13.12.2002 р. між сторонами підписано акт звірки розрахунків, у
якому сума 58334,06 грн. значиться як за даними позивача, так і
за даними відповідача.
Пунктом 2.1.7 угоди передбачено обов'язок відповідача в
погоджені сторонами строки оплачувати позивачу виконані роботи і
надані послуги, встановлені додатком № 1 і підтверджені актами
виконаних робіт.
Враховуючи викладене, суд вірно визнав, що сторони встановили
поетапну оплату виконаних робіт на підставі відповідних актів,
і, так як угода не містить строків оплати кожного етапу
виконаних робіт, в силу ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідач
повинен оплатити виконані роботи протягом семи днів з дня
пред'явлення вимоги позивачем.
Зазначена вимога ТОВ "Медичний комплекс "М" від 20.08.03 за №
310 була пред'явлена ВАТ "А" 28.08.2003р., однак листом від
01.09.2003 р. № 05/129-7 відповідач відмовився оплатити виконані
роботи.
Зважаючи на те, що відповідач в семиденний строк кошти не
перерахував, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні
вимоги за первісним позовом.
Що стосується вимог Київського відкритого акціонерного
товариства “А” за зустрічним позовом про визнання угоди
недійсною на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, з посиланням
на те, що вона укладена в порушення вимог ст. 113 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, а саме не погоджена з іншим власником приміщення -
ЗАТ "Б", то суд обґрунтовано його відхилив: відповідач у порядку
ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не довів, яким чином оспорена
угода порушує його права, при тому, що ЗАТ “Б” підтвердило, що
заперечень стосовно проведення ремонту у приміщенні у нього
немає.
З огляду вищевикладеного, рішення суду відповідає матеріалам
справи і вимогам закону.
Правильно з рішенням господарського суду погодився і суд
апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність ухвалених
судових рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київського відкритого акціонерного товариства
“А” залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 15.01.2004 р. без змін.