ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 6/226-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 13 січня 2004 року у справі №
6/226-03 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Агрофірми "YYY" до Спільного українсько-німецького підприємства у
формі товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
У липні 2003 року ТОВ Агрофірма "YYY" звернулося до господарського
суду Вінницької області з позовом до Спільного
українсько-німецького підприємства "XXX" про стягнення грошової
заборгованості в розмірі 66 107,28 грн., пені в сумі 4 564,12 грн.
і 3% річних у сумі 1 271,43 грн. за неналежне виконання
зобов'язань за договором. Також просило відшкодувати понесені ним
судові витрати .
Рішенням господарського суду Вінницької області від 9 вересня 2003
року (суддя Говор Н.) позов задоволено. Стягнуто зі Спільного
українсько-німецького підприємства "XXX" на користь ТОВ "YYY"
60231 грн. 11 коп. заборгованості за поставлений товар, 5876 грн.
18 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 4564 грн. 12
коп. пені, 1271 грн. 43 коп. річних, 719 грн. 45 коп. витрат з
держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
13.01.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено та
з відповідача стягнуто на користь позивача 60231 грн. 11 коп
заборгованості за поставлений товар, 5876 грн. 18 коп. відсотків
за користування товарним кредитом, 4158 грн. 42 коп. пені, 1158
грн. 42 коп. 3% річних, 714 грн. 24 коп. витрат з держмита та 117
грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, а в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено та
неправильно застосовано норми матеріального права, і тому просить
прийняті ним рішення скасувати, відмовивши в задоволенні частини
позову щодо стягнення 2% в місяць за надання товарного кредиту в
розмірі 5876 грн. 18 коп., пені в розмірі 4158 грн. 42 коп. та 3%
річних в розмірі 1158 грн. 42 коп., разом на суму 11193 грн. 02
коп.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Агрофірма "YYY" та СП
"XXX" укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту
№33 від 18.03.2002 року, згідно умов якого позивач передав
відповідачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 64763
грн. 98 коп., що підтверджується матеріалами справи: накладними та
довіреностями. У п.4.1 договору сторони визначили строки оплати
товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий
рахунок продавця - до 15.10.2002 року, а в п.4.2 передбачили
відсотки за надання товарного кредиту в розмірі 2 % в місяць, які
мали бути сплачені одночасно з розрахунком за товар. Також у
договорі сторони встановили відповідальність за невиконання
зобов'язання по оплаті товару у розмірі подвійної ставки НБУ за
кожен день прострочення.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором
складає 60 231,10 грн.
Відповідно до ст.161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору.
Відповідно до частини першої ст.6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
захист
цивільних прав здійснюється зокрема шляхом стягнення з особи, яка
порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених
законом або договором неустойки, а також іншими засобами,
передбаченими законом. До інших засобів захисту цивільних прав і
відносяться річні, передбачені ст.214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно зі ст.214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити 3% річних з простроченої суми.
Отже, висновок суду про те, що 3% річних за ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
за своєю правовою природою не є неустойкою, а тому до
вимог про їх стягнення не застосовується скорочені строки позовної
давності, відповідає вимогам закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з
яким погодився і апеляційний суд, про наявність правових підстав
стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості,
відсотків за користування кредитом, пені та 3% річних. Цей
висновок ґрунтується на повно встановлених обставинах справи і
відповідає законодавству.
Разом з тим, апеляційний суд навів обґрунтовані розрахунки щодо
зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру вимог про
стягнення пені та 3% річних.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного
суду.
За таких обставин, постанова апеляційного суду відповідає
матеріалам справи та вимогам закону, тому її слід залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства
"XXX" залишити без задоволення, а постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 13 січня 2004 року у справі №
6/226-03 без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.