ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
26.05.2004                                Справа N 5/1989-3/217
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого – судді          
суддів                       
розглянувши у відкритому     Державної  податкової  інспекції  у
судовому засіданні           Галицькому районі м. Львова
касаційну скаргу
на постанову                 Львівського апеляційного
                             господарського суду від 12.02.2004
у справі                     № 5/1989-3/217
господарського суду          Львівської області
за позовом                   Відділення нерухомості при
                             управлінні з питань майна
                             комунальної власності Львівської
                             обласної державної адміністрації
до                           Державної  податкової  інспекції  у
                             Галицькому районі м. Львова
про                          визнання недійсними податкових
                             повідомлень-рішень,
 
              за участю представників сторін від:
 
позивача    
відповідача не з’явились
 
Рішенням  господарського суду Львівської області від 21.10.2003,
яке   залишено  без  змін  постановою  Львівського  апеляційного
господарського  суду від 12.02.2004, позов задоволено  частково:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова
№ 1558/04-23-2/20842706/11258 від 12.06.2003 визнано недійсним в
частині визначення податкового зобов’язання з податку на  додану
вартість  в  сумі  15  872,  17 грн. та застосування  фінансових
санкцій у розмірі 7 936, 09 грн. В решті позову відмовлено.
 
Не  погоджуючись з прийнятими у справі судовими  актами,  ДПІ  у
Галицькому  районі м. Львова звернулась до Вищого господарського
суду  України  з  касаційною скаргою,  в  якій  просить  рішення
місцевого   та   постанову  апеляційного   господарського   суду
скасувати  та прийняти нове рішення, яким відмовити  позивачу  у
задоволені позову.
 
Обґрунтовуючи   касаційну  скаргу,  ДПІ  у   Галицькому   районі
м.   Львова  посилається  на  неправильне  застосування   судами
попередніх  інстанцій  норм  матеріального  права,  а  саме:  не
прийнято  до  уваги  порушення позивачем вимог  п.  1.4  ст.  1,
пп. 3.1.1 ст. 3, пп. 7.3.1 ст. 7 Закону України “Про податок  на
додану  вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         виходячи з того, що позивачем  у
податковому  обліку операція щодо передачі об’єкту незавершеного
будівництва   їдальні,  розташованої  в   м.   Львові   вартістю
79  360,  87  грн. у статутний фонд ТОВ “Переробне  підприємство
“П”, відображена не була, в наслідок чого податкове зобов’язання
з  ПДВ  за  квітень  2001 р. занижено  на  15  872,  17  грн.  В
результаті  передачі  товарно-матеріальних цінностей  у  вигляді
об’єкту  незавершеного  будівництва ТОВ “Переробне  підприємство
“П”, позивач жодної компенсації не отримав.
 
Заслухавши  представника позивача, перевіривши  юридичну  оцінку
обставин   справи  та  повноту  їх  встановлення  у   постанові,
проаналізувавши правильність застосування господарськими  судами
норм  матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів
Вищого господарського суду України,
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
З  матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що ДПІ
у  Галицькому районі м. Львова проведено документальну перевірку
відділення нерухомості при управлінні з питань майна комунальної
власності  Львівської  обласної  державної  адміністрації   щодо
дотримання  вимог  податкового  та  валютного  законодавства  за
період з 01.04.2001 по 01.01.2003 про що складено акт від 10.06.
2003 за № 23-236/873.
 
На  підставі вказаного акту, ДПІ у Галицькому районі  м.  Львова
прийнято    податкове   повідомлення-рішення    №    1558/04-23-
2/20842706/11259   від  12.06.2003,  яким   позивачу   визначено
податкове  зобов’язання з податку на прибуток в сумі 7  280,  00
грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 640, 00 грн.,  а
також     податкове    повідомлення-рішення    №     1558/04-23-
2/20842706/11258   від  12.06.2003,  яким   визначено   позивачу
податкове  зобов’язання з податку на додану вартість в  сумі  21
694, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10 847, 00
грн.
 
Як  вбачається з поданого розрахунку від 06.10.2003 за  №  18907
податковим  повідомленням-рішенням № 1558/04-23-2/20842706/11258
визначено податкові зобов’язання та застосовано штрафні  санкції
за наступні порушення:
 
- не відображення у податковому обліку з метою оподаткування ПДВ
операції   з   передачі  до  статутного  фонду  ТОВ   “Переробне
підприємство  “П” незавершеного будівництва їдальні донараховано
податку  в сумі 15 872, 17 грн. та штрафних санкцій у розмірі  7
936, 09 грн.;
 
-  не  включення до валових доходів та податкового  зобов’язання
ПДВ  з  вартості  послуг  оренди наданих  театру  ім.  Л.Курбаса
донараховано податку в сумі 5 342, 50 грн. та штрафних санкцій у
розмірі 2 671, 00 грн. санкцій;
 
-  коригування  зобов’язань  за операціями  з  неплатниками  ПДВ
донараховано податку в сумі 479, 00 грн. та штрафних  санкцій  у
розмірі 239, 50 грн..
 
Постанова  Львівського  апеляційного  господарського  суду   від
12.02.2004 в частині визначення податкових зобов’язань  по  двом
останнім порушенням сторонами не оскаржується.
 
В  п.  2.5 акту від 10.06.2003 № 23-236/873 встановлено,  що  на
виконання  розпорядження голови Львівської  облдержадміністрації
від  26.02.2001 № 185 та керуючись наказом Управління  з  питань
майна  комунальної власності від 04.04.2001 № 43, позивач згідно
з  актом  приймання-передачі  нерухомого  майна  від  06.04.2001
передав   об’єкт  незавершеного  будівництва  їдальні  по   вул.
Д.Апостола, 16 у м. Львові вартістю 79 360, 87 грн. в  статутний
фонд  ТОВ  “Переробне  підприємство  “П”,  як  майнового  внеску
юридичної особи Управління з питань майна комунальної власності,
проте   в   результаті  зазначеної  передачі  позивачем   жодної
компенсації  не  отримано. У зв’язку з цим, податкова  інспекція
дійшла  висновку, що в порушення вимог п. 1.4 ст. 1,  пп.  3.1.1
ст.  3,  пп. 7.3.1 ст. 7 Закону України “Про податок  на  додану
вартість”  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
         позивачем вище  описана  операція  не
відображена  у  податковому обліку, в результаті чого  податкове
зобов’язання  з ПДВ за квітень 2001 р. занижено на  15  872,  17
грн.
 
Відповідно  до  Тимчасового Положення про  управління  з  питань
майна комунальної власності, затвердженого розпорядженням голови
Львівської   обласної  державної  адміністрації  від  22.12.2000
№   1477  Управління  з  питань  майна  наділене  повноваженнями
здійснювати  управління майном підприємств  та  організацій,  що
належать до сфери управління обласної державної адміністрації, в
тому  числі  виступати засновником господарських  товариств,  до
статутних  фондів яких передається майно, що належить  до  сфери
управління обласної державної адміністрації.
 
На  виконання  вказаних повноважень Управлінням з  питань  майна
комунальної  власності  Львівської  облдержадміністрації  видано
наказ № 43 від 04.04.2001, яким позивача зобов’язано передати  в
статутний  фонд  ТОВ  “Переробне  підприємство  “П”  незавершене
будўвництво їдальні у м. Львові.
 
Відповідно  до установчого договору від 21.03.2001 Управління  з
питань майна комунальної власності Львівської обласної державної
адміністрації є засновником ТОВ “Переробне підприємство “П”.
 
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок
на  додану  вартість”  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  об’єктом  оподаткування
податком на додану вартість є операції з продажу товарів (робіт,
послуг)  на  митній території України, в тому числі  операції  з
оплати  вартості  послуг  за  договорами  оренди  (лізингу)   та
операції   з   передачі  права  власності  на  об'єкти   застави
позичальнику    (кредитору)    для    погашення    кредиторської
заборгованості заставодавця.
 
Згідно  з  підпунктом  3.2.8.  п. 3.2  ст.  3  вказаного  Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , не є об’єктом оподаткування податком  на  додану
вартість  операції  з  передачі основних  фондів  як  внеску  до
статутного  фонду  юридичної особи для формування  її  цілісного
майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права.
 
З   огляду   на  викладене,  господарськими  судами   попередніх
інстанцій  правомірно визнано неправомірним висновок  податкової
інспекції  стосовно  того, що позивач повинен  був  оподаткувати
податком  на  додану вартість операцію з передачі до  статутного
фонду ТОВ “Переробне підприємство “П” незавершеного будівництва,
оскільки висновок відповідача суперечить вимогам Закону  України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
За  таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова
Львівського  апеляційного господарського суду від  17.02.2004  у
даній  справі  є  обґрунтованою та такою, що відповідає  вимогам
законодавства, тому підстав для її зміни або скасування судом не
вбачається.
 
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1  ч.  1
ст.  111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, –
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Касаційну  скаргу  Державної податкової інспекції  у  Галицькому
районі   м.   Львова  (без  номера,  без  дати)   залишити   без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 12.02.2004 у справі № 5/1989-3/217 – без змін.