ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 26.05.2004                              Справа N 2-18/16469-2003

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

                    Перепічая В.С. (головуючого),

                    Вовка І.В.,

                    Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну  скаргу    Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"

на  постанову        Севастопольського апеляційного господарського

                     суду  від 20.01.2004 року

у справі             № 2-18/16496-2003

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"

до                   Державної установи  Республіки  Комі "YYY"

третя особа          Підприємство "ZZZ"

про                  стягнення суми,

                            УСТАНОВИВ :

У листопаді  2003  року  позивач  звернувся до господарського суду

Автономної Республіки Крим з позовною заявою  до  відповідача  

про   стягнення  збитків  в  сумі  74 022 грн.,  які були

понесені у зв'язку з наданням послуг по оздоровленню дітей  на

підставі письмового звернення з боку відповідача.

Рішенням господарського  Автономної Республіки Крим від 27.11.2003

року позов задоволено,  стягнено з відповідача на користь позивача

74 022 грн.

Постановою Севастопольського  апеляційного господарського суду від

20.01.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції  скасовано

та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає,  що апеляційним судом порушено

норми  процесуального  права  та  неправильно  застосовано   норми

матеріального   права,  і  тому  просить  прийняту  ним  постанову

скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доповідач-Вовк І.В.

У відзиві на касаційну  скаргу  відповідач  вважає,  що  постанова

апеляційного суду відповідає законодавству,  і просить залишити її

без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,   дослідивши   доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

і прийняті у ній судові рішення,  суд вважає,  що касаційна скарга

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається  з матеріалів справи,  в червні 2001 року відповідач

звернувся до позивача з письмовим проханням про  розміщення  дітей

на відпочинок в кількості 101 чоловіка,  які прибули відповідно до

заявки Міністерства охорони здоров'я Республіки Комі.

Позивач прийняв дітей та надав їм  курортно-оздоровчі  послуги  на

суму 74 022 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Предметом даного  судового розгляду є вимоги про стягнення збитків

у сумі 74 022 грн.,  які  були  понесені  позивачем  у  зв'язку  з

наданням зазначених послуг.

Скасовуючи рішення  суду першої інстанції та відмовляючи в позові,

апеляційний господарський суд виходив  з  того,  що  підстави  для

стягнення збитків відповідно до вимог ст.  203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        

відсутні у зв'язку з тим, що у відповідача не виникало зобов'язань

перед позивачем по оплаті послуг з оздоровлення дітей.

Проте, з   такими   висновками  апеляційного  господарського  суду

погодитись не можна, оскільки суд не врахував, що між позивачем та

відповідачем  була  укладена  в письмовій формі шляхом складання й

направлення листа та надання путівок  і  санаторно-курортних  карт

угода по наданню послуг по оздоровленню.

Відповідно до  вимог  ст.ст.  41,42  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
         угодами

визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення,

зміну  або  припинення цивільних прав або обов'язків.  Угода,  для

якої  законом  не  встановлена  певна  форма,   вважається   також

укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Судом першої   інстанції  встановлено,  що  волевиявленням  сторін

досягнуто  згоди  на  укладення  угоди  по   наданню   послуг   на

оздоровлення, і що позивач надав такі послуги на суму 74 022 грн.,

оздоровивши дітей Республіки Комі. Однак, позивач оплату за надані

послуги не отримав.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,  що

у відповідача виникли зобов'язання з оплати  за  надані  позивачем

послуги  з  оздоровлення  дітей  Республіки  Комі,  та  правомірно

задовольнив позов.

Таким чином,  висновок апеляційного суду  про  скасування  рішення

суду  першої  інстанції  та  необґрунтованості  позовних  вимог не

відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

За таких обставин,  постанову апеляційного господарського суду  не

можна  визнати  законною  й  обґрунтованою,  і  тому вона підлягає

скасуванню,  а рішення місцевого  господарського  суду  відповідає

матеріалам  справи  та  вимогам  закону,  і  тому  його  необхідно

залишити без змін.

З огляду викладеного та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"

задовольнити.

Постанову Севастопольського  апеляційного  господарського суду від

20.01.2004  року  скасувати,   а   рішення   господарського   суду

Автономної Республіки Крим від 27.11.2003 року залишити без змін.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П.Гончарук