ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 15/331
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “Д”
судовому засіданні Компанії з обмеженою
касаційну скаргу відповідальністю “І”
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 21.01.2004
у справі № 15/331
господарського суду Херсонської області
за позовом Дочірнього підприємства “Д”
Компанії з обмеженою
відповідальністю “І”
до відповідачів: 1) Державної податкової інспекції
у м. Херсоні;
2) Управління державного
казначейства в Херсонській області
про стягнення 707 864, 65 грн.,
за участю представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача 1 не з’явились
відповідача 2 не з’явились
Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.11.2003
позов ДП “Д” Компанії з обмеженою відповідальністю “І”
задоволено у повному обсязі.
За результатами апеляційного провадження, Запорізьким
апеляційним господарським судом прийнято постанову від
21.01.2004, якою апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні задоволено:
рішення господарського суду Херсонської області від 04.11.2003 у
справі № 15/331 скасовано в частині повернення позивачу з
державного бюджету відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ в
сумі 309 989, 38 грн., а резолютивну частину рішення
господарського суду Херсонської області від 04.11.2003 у справі
№ 15/331 викладено в такій редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного бюджету на користь Дочірнього підприємства
„Д” Компанії з обмеженою відповідальністю “І.”, м. Херсон
774 151, 51 грн. податку на додану вартість.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні
1 700, 00 грн. державного мита за позовом та 118, 00 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В стягненні відсотків у сумі 309 989, 38 грн. - відмовити.”
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП “Д”
Компанії з обмеженою відповідальністю “І” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
21.01.2004 скасувати, а рішення господарського суду Херсонської
області залишити в силі, посилаючись на порушення судом вимог
пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з мотивів, які викладені у касаційній
скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого
та постанові апеляційного господарських судів, проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що ДП
“Д” Компанії з обмеженою відповідальністю “І”, відповідно до
положень Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, є платником податку на додану вартість і за
результатами фінансово-господарської діяльності подає до
податкового органу податкову звітність за встановленою формою.
В процесі ведення статутної діяльності підприємством
здійснювались операції з продажу продукції, призначеної для
вивезення та використання за межами митної території України, за
якими застосовується ставка, встановлена пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6
вказаного вище Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до даних податкових декларацій, наявних у матеріалах
справи, позивачу підлягали до відшкодування суми податку на
додану вартість: за податковою декларацією за жовтень 2002 р. –
771 422, 00 грн., з них шляхом перерахування на рахунок в
установі банку протягом 30 календарних днів з дати подання
декларації – 396 376 грн., та протягом трьох наступних звітних
періодів з дня подання податкової декларації – 375 046, 00 грн.;
за податковою декларацією за січень 2003 р. – 61 259, 00 грн.
протягом трьох наступних звітних періодів з дня подання
податкової декларації; за податковою декларацією за лютий 2003
р. – 236 970, 00 грн., з них шляхом перерахування на рахунок в
установі банку протягом 30 календарних днів з дати подання
декларації – 178 647, 00 грн., та протягом трьох наступних
звітних періодів з дня подання податкової декларації –
58 323, 00 грн.; за податковою декларацією за березень 2003 р. –
278 048, 00 грн. протягом трьох наступних звітних періодів з дня
подання податкової декларації; за податковою декларацією за
травень 2003 р. – 369 318, 00 грн. протягом трьох
наступних звітних періодів з дня подання податкової декларації.
За уточненим розрахунком та звіркою сторін, станом на
01.10.2003, сума бюджетної заборгованості з ПДВ, яку не
відшкодовано на поточний рахунок позивача, становила 774 151, 51
грн. (а.с. 93).
За прострочення відшкодування позивачем на цю суму нараховано
проценти в уточненому розмірі 309 989, 38 грн..
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку
про правомірність заявленої до відшкодування суми бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у т.ч. процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості виходячи лише з
приписів пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині
стягнення процентів, апеляційний господарський суд врахував
особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України,
визначених ст. 8 вказаного вище Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, проте
дійшов висновку, що позивачем було неправомірно нараховані
проценти у розмірі 309 989, 38 грн. за вересень – грудень 2000
р. та лютий – вересень 2002 р., оскільки наданими позивачем
матеріалами ця сума не підтверджується, а також зазначив, що
позивачем при розрахунку процентів невірно застосовано облікову
ставку НБУ.
Посилаючись на те, що чинним законодавством порядок
відшкодування процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості не врегульовано, суд дійшов висновку про
відсутність підстав для стягнення їх у судовому порядку.
Втім, колегія суддів не може погодитись з висновками
господарських судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі, коли за результатами звітного періоду
сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. У відповідності до пп. 7.7.1. п. 7.7.
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету,
визначається як різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів
протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного
періоду.
У відповідності з пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 2.2 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997
№ 209/72, підставою для отримання бюджетного відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України
визначені статтею 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами
та доповненнями), платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів, (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку. Експортне відшкодування згідно п.
8.6 ст. 8 названого Закону надається протягом 30 календарних
днів, наступних за днем подання розрахунку експортного
відшкодування.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
відшкодування податку на додану вартість
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки
подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну
відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним
законодавством (п. 4.2 названого Порядку).
У відповідності із пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, на суму бюджетної
заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120 процентів від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент виникнення такої заборгованості, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Колегія суддів зазначає, що приймаючи судові акти, господарські
суди попередніх інстанцій не надали правового співвідношення
абзацу 5 пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 8 цього Закону щодо
правомірності нарахування та відшкодування процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості саме по експортним
операціям, у зв’язку з чим належним чином не з’ясували
обставини, з якими закон пов’язує нарахування процентів на суму
бюджетної заборгованості, а також порядок їх відшкодування.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з’ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Д” Компанії з
обмеженою відповідальністю “І” від 22.03.2004 № 331-юр
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від
04.11.2003 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 21.01.2004 скасувати, а справу № 15/331 передати на
новий розгляд до господарського суду Херсонської області.