ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 3/3-Б
(ухвалою судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.
суддів: Яценко О.В., (доповідач у справі), Савенко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Державного експортно-імпортного банку України" в особі філії
в м. Донецьк
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
28.01.2004 р.
у справі N 3/3-Б господарського суду Донецької області
за заявою ВАТ "Державного експортно-імпортного банку України"
в особі філії в м. Донецьк
до ВАТ Торговий Дім "Райдуга" м. Донецьк
про банкрутство
за участю представників сторін:
від ВАТ Торговий Дім "Райдуга" м. Донецьк Грицаєнко А.І.
дов. N 287 від 24.05.2004 р.
від ВАТ "Державного експортно-імпортного банку України" в
особі філії в м. Донецьк Лисенко О.В. дов. N 010-01/489 від
28.01.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Донецької області від
20.10.2003 року у справі N 3/3-Б визнані
вимоги філії ВАТ "Державного експортно-імпортного банку України" у
м. Донецьк на суму 80 071 грн. 22 коп. та включені до реєстру
вимог кредиторів до четвертої черги. Вимоги кредитора у сумі
9 482 грн. 47 коп. відхилені.
Не погодившись з ухвалою господарського суду Донецької
області від 20.10.2003 року у справі N 3/3-Б ВАТ "Державний
експортно-імпортного банку України" в особі філії у м. Донецьк
подало апеляційну скаргу, в якій просило вказану ухвалу скасувати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.01.2004 року у справі N 3/3-Б (судді: М'ясищева А.М.;
Дзюба О.М.; Шевкова Т.А.) ухвала господарського суду Донецької
області від 20.10.2003 р. по справі N 3/3-Б залишена без змін.
Не погодившись з винесеною постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 28.01.2004 року у справі N 3/3-Б ВАТ
"Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у
м. Донецьк звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 28.01.2004 року у справі
N 3/3-Б визнати вимоги ВАТ "Державний експортно-імпортний банк
України" в особі філії у м. Донецьк у сумі 89 553,69 грн.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 47, 43, 82 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. При вирішенні
господарського спору по суті, за результатами обговорення усіх
обставин справи господарський суд приймає рішення.
Згідно ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні
права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте судом за неповно
встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної
оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
В газеті "Голос України" N 33 (2784) від 19.02.2002 р.
ініціюючим кредитором опубліковане оголошення про порушення справи
про банкрутство ВАТ Торговий Дім "Райдуга" м. Донецьк.
ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Донецьк в
порядку, передбаченому ст. 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, звернувся до господарського суду із заявою про
визнання його кредитором ВАТ Торговий Дім "Райдуга" м. Донецьк на
суму 89 553 грн. 69 коп., з яких 42 795 грн. 26 коп.
заборгованість за кредитною угодою N 97-29 від 26.05.1997 р.,
19 013 грн. 52 коп. - відсотки за користування кредитом,
11 618 грн. 91 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту,
616 грн. 46 коп. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків,
14 978 грн. 34 коп. - індекс інфляції на суму боргу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами
укладений кредитний договір N 97-29 від 26.05.1997 р. та додаткові
угоди до нього. Свої зобов'язання за ним ВАТ Торговий Дім
"Райдуга" м. Донецьк виконав не належним чином, у зв'язку з чим за
ним утворилась заборгованість в сумі 51 479 грн. 59 коп.
ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в
м. Донецьку претензією N 51/9-1709 від 02.06.1999 р. звернувся до
боржника з вимогою погасити заборгованість та пеню у розмірі
1080 грн. 87 коп., яка була визнана ВАТ Торговий дім "Райдуга"
м. Донецьк у сумі 51 479 грн. 75 коп. у відзиві на претензію N 152
від 28.06.1999 р.
Платіжною вимогою N 03 від 09.08.1999 р. на підставі визнаної
претензії з поточного рахунку боржника стягнуто 5 247 грн.
46 коп., про що свідчать відмітки операціоніста банку, платіжним
дорученням N 167 від 02.11.1999 р. боржник в рахунок погашення
кредиту перерахував 10000 грн., виконавчою службою стягнуто
2 206 грн. 94 коп. та вилучені грошові кошти у розмірі
728 грн. 00 коп.
Приймаючи постанову Донецький апеляційний господарський суд
вказав, що борг ВАТ Торговий дім "Райдуга" м. Донецьк за визнаною
претензією частково погашений та становить 33 297 грн. 35 коп.
Проте такий висновок не відповідає матеріалам справи та
положенням Закону.
Сума основного боргу була визнана рішенням арбітражного суду
Донецької області по справі N 12/110 від 29.05.2001 р. за позовом
ВАТ "Укрексімбанк" про стягнення з ВАТ Торговий дім "Райдуга"
м. Донецьк заборгованості за кредитним договором N 97-29.
За заявою боржника рішення було переглянуто в порядку нагляду
Донецьким апеляційним господарським судом та зазнало змін в
частині нарахування індексу інфляції. При цьому сума інфляції була
розрахована апеляційним господарським судом, виходячи із
встановленої ним суми непогашеного кредиту, що складає
42 795,26 грн.
Отже, факт заборгованості ВАТ Торговий дім "Райдуга"
м. Донецьк перед Банком за кредитом у сумі 42 795,26 грн. був
визнаний Донецьким апеляційним господарським судом, що зазначено у
Постанові від 18.10.2001 р. по справі N 5/2-01 (т.3, а.с.96-98).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів,
визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені
виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими
відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з
рахунків боржника.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, перерахунок суми загального боргу який визнано
постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі
N 5/2-01 від 18.10.2001 р. за кредитом ухвалою господарського суду
Донецької області від 20.10.2003 р. є невірним, оскільки платежі
за визнаною претензією були здійсненні ВАТ Торговий дім "Райдуга"
м. Донецьк до винесення постанови Донецьким апеляційним
господарським судом від 18.10.2001 р. у справі N 5/2-01.
Крім того, підставою для залишення без змін ухвали
господарського суду Донецької області від 20.10.2003 р. у частині
віднесення вимог ВАТ" Укрексімбанк" до четвертої черги Донецький
апеляційний господарський суд визначив відсутність у заяві Банку
про грошові вимоги до боржника посилань на договір застави, а
також не підтвердження матеріалами справи факту наявності майна,
що знаходиться у заставі, але вказаний висновок не ґрунтується на
фактичних обставинах справи і не відповідає положенням Закону.
Відповідно до вимог п.2 ст. 15 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
у попередньому засіданні господарський суд
розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких
були заперечення боржника і які не були включені розпорядником
майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду
господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір
визнаних судом вимог кредиторів.
Відповідно до п.9 ст. 13 та п.11 ст. 11 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
обов'язок по складенню та веденню реєстру
вимог кредиторів покладений на розпорядника майна боржника.
Згідно зі ст. 15 цього ж Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визнані судом
вимоги кредиторів включаються розпорядником майна до реєстру вимог
кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості
про кожного кредитора, розмір його вимог з грошовими
зобов'язаннями та черговість задоволення кожної вимоги.
Відповідно до п.6 ст. 14 вимоги кредиторів, забезпечені
заставою майна боржника, вносяться розпорядником майна боржника
окремо до реєстру згідно із заявами таких кредиторів, а за їх
відсутності - згідно із даними обліку боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, забезпеченість кредиту за
договором N 97-29 заставою підтверджується двома договорами
застави майна боржника від 26.05.1997 р. із додатками до них, які
містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.111-120; т.6 а.с.112-126).
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що ухвала господарського суду Донецької області
від 20.10.2003 року та постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 28.01.2004 р. у справі N 3/3-Б не
відповідає нормам чинного законодавства та підлягають скасуванню,
а справа передачі на новий розгляд. При новому розгляді суду
потрібно врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог
закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Державного експортно-імпортного банку
України" в особі філії у м. Донецьк на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 28.01.2004 року у справі
N 3/3-Б задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Донецької області від
20.10.2003 р. у справі N 3/3-Б та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 28.01.2004 року у справі
N 3/3-Б скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.