ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 12/390-16/151
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Дочірньої компанії “У” НАК “НГ” в особі ГПУ
“В” на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 19.11.2003р. у справі за позовом ПВГП “П” до ДК “У” НАК “НГ
в особі ГПУ “В”, третя особа – ВАТ “ЦЗ” про спонукання
відвантажити дизельне пальне та по зустрічному позову ДК “У”
НАК “НГ” в особі ГПУ “В” до ПВГП “П”
про визнання недійсним договору та додаткової угоди
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2001р. ПВГП “П” пред’явило в господарському суді
позов до ДК “У” НАК “НГ” в особі ГПУ “В” про зобов’язання
виконати умови договору № 492 від 23.04.99р. та додаткової угоди
№ 1 від 08.12.99р., шляхом поставки та передачі в 7-денний
термін 473567 тон газового конденсату та стягнення пені за
непоставлену продукцію в розмірі 17 048,40 грн.
В подальшому, за заявою від 20.05.2002р., позивач уточнив свої
вимоги і просив зобов’язати відповідача відвантажити 407148 тон
дизельного палива на умовах вказаного договору за ціною 540 грн.
за 1 тонну, стягнути пеню в сумі 17048,40 грн. та 5000 грн.
витрат по сплаті адвоката.
14.06.2002р. ПВГП “П” збільшило позовні вимоги та просило
зобов'язати відповідача відвантажити також 473567 тонн газового
конденсату.
03.04.2002р. ДК “У” НАК “НГ” в особі ГПУ “В” заявила зустрічний
позов про визнання недійсним договору № 492 від 23.04.99 р. та
додаткової угоди до нього № 1 від 08.12.99 р. під час судового
розгляду справи відповідач відмовився від вимог стосовно
визнання недійсної додаткової угоди але у подальшому знову
уточнив поданий зустрічний позов і просив розглядати його,
виходячи з первісних вимог.
Згодом ПВГП “П” зменшило позовні вимоги та просило зобов’язати
відповідача виконати зобов’язання по договору № 492 від
23.04.1999р. в частині поставки йому 394,644 тон дизельного
палива на суму 213107-92 грн. Від усіх інших раніше заявлених
вимог позивач відмовися.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
29.07.2003р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 р., позов було
задоволено частково, ДК “У” НАК “НГ” в особі ГПУ “В” зобов’язано
відвантажити на адресу ПВГП “П” на умовах договору № 492 від
23.04.1999р. 394,664 тони дизельного палива по ціні 540 грн. на
суму 213107,76 грн.; в іншій частині позову провадження по
справі було припинено; зустрічний позов було задоволено
частково, визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 08.12.99р.,
в частині вимог про визнання недійсним договору № 492 від
23.04.1999р. – відмовлено.
У касаційній скарзі ДК “У” НАК “НГ” в особі ГПУ “В” просить
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 р. скасувати і прийняти нову постанову, якою
відмовити ПВГП “П” в задоволенні позову, посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22, п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від
позову. Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці
дії суперечать законодавству або порушують чиї – небудь права і
охоронювані законом інтереси.
Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач
відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Як видно з матеріалів справи, 23.04.99р. між ГПУ “В” ДК “У” та
ВАТ “ЦЗ” було укладено договір № 492 за яким ГПУ “В” прийняло на
себе зобов'язання поставити на протязі 1999 року 321 тонну
бензину марки А-76 та 684 тонн дизельного палива, на загальну
суму 594060,00 грн.
08.12.99р., між цими ж господарюючими суб'єктами, до вказаного
договору було укладено додаткову угоду № 1, якою було окреслено
об'єми поставки паливно-мастильних матеріалів: бензину А-76 у
кількості 330,560 тонн, дизпалива – 276,852 тонн, а також
узгоджено поставку газового конденсату у кількості 473,567 тонн.
Покупець (ВАТ “ЦЗ”) повністю розрахувався з постачальником
простими векселями на загальну суму 594000 грн. (а.с. 9-10).
23.08.2001 між ВАТ “ЦЗ” та позивачем (ПВГП “П”) було укладено
договір уступки вимоги за зазначеними договорами.
ДК “У” НАК “НГ в особі ГПУ “В” було заявлено зустрічний позов
про визнання договору № 492 від 23.04.99 та додаткової угоди до
нього № 1 від 08.12.99р. недійсними.
Відповідач у процесі розгляду справи відмовився від вимог про
визнання вказаної додаткової угоди недійсною (питання відмови
судом не вирішувалось), але у подальшому знову уточнив поданий
зустрічний позов і просив визнати недійсним як основний договір
№ 492 від 23.04.1999 р., так і додаткову угоду до нього від
08.12.1999 р.
У свою чергу позивач відмовився від позовних вимог щодо
стягнення пені та судових витрат, пов’язаних з оплатою послуг
адвоката, і остаточно визначив позовні вимоги про допоставку
дизельного пального в кількості 394,644 тонн.
Суд встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що
директор ГПУ “В” А-ов В.І., укладаючи договір № 492 від
23.04.1999 р., діяв у межах наданих йому повноважень, за
вказівкою і згодою ДК “У” в особі генерального директора Р-ча
І.Й.
Щодо додаткової угоди, то судом достовірно встановлено, що її
було укладено посадовою особою з перевищенням повноважень в
частині визначення кількості асортименту та вартості
відпускаємого товару, тобто не мав відповідного дозволу з боку
ДК “У” про заміну недопоставленого дизельного палива на газовий
конденсат.
Отже, суд мав підстави для визнання додаткової угоди № 1 від
08.12.1999р. недійсною.
Оскільки за договором уступки вимоги (№ 3/01-ДУ від 23.08.2001
р.), укладеного, як наведено вище, між 3-ою особою та позивачем,
останньому передані всі права щодо поставки нафтопродуктів по
договору № 492 від 23.04.1999 р., суд обґрунтовано поклав його в
основу рішення і підставно задовольнив вимоги позивача про
спонукання відповідача поставити заявлену у позові кількість
дизпалива (з урахуванням кількості та ціни надлишково
поставленого бензину), а саме: 394,664 тонн по ціні 540 грн. за
тонну, на суму 213107,76 грн.
Суд правильно встановив дійсні обставини справи і вирішив спір
відповідно до встановленого та вимог закону.
Підставно з рішенням суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність ухвалених
судових рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “У” НАК “НГ” в особі ГПУ “В” залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003р. без змін.