ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 11/106
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ТОВ “Е” на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 17.02.2004р. у справі за позовом ТОВ “Е”
до ТОВ “М”, ТОВ “Ж”, треті особи: ТОВ “Н”, Миколаївське
міжміське БТІ, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України, ТОВ “ЖТ”
про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації
права власності
Заслухавши пояснення представника Управління виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2003р. ТОВ “Е” пред’явило в господарському суді позов
до ТОВ “М” та ТОВ “Ж” про визнання недійсним договору
купівлі-продажу № 3249 від 05.12.2001р. нежитлових приміщень
підвалу та першого поверху ІІ-ІІІ секції житлового будинку № 3
по вул. Чигрина м. Миколаїва та скасування реєстрації вказаного
договору в бюро технічної реєстрації м. Миколаїва, посилаючись
на те, що ухвалою господарського суду від 20.09.2001 р. по
справі 6/354 було накладено заборону ТОВ “М” на відчуження
приміщень у будинку № 3 по вул. Чигрина м. Миколаїва, про що
повідомлено ТОВ “М”, однак останнє зазначену ухвалу не виконало
та здійснило купівлю-продаж нежитлових приміщень, а тому у
відповідності зі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зазначений договір
не відповідає вимогам закону.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив
визнати недійсним і договори купівлі-продажу нежитлових
приміщень підвалу та П і Ш секції жилого будинку № 3 по вул.
Чигрина в м. Миколаєві від 11.11.2002р. та
14.11.2002р., укладених між ВАТ "Ж” та товарими "ЖТ" і
Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Миколаївській області та скасувати реєстрацію по цим
договорам, посилаючись на те, що ТОВ “М” не мав права вічужувати
спірні приміщення, так як не був їх власником.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
09.12.2003р., залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 17.02.2004 р., у позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 17.02.2004 р. та рішення
господарського суду Миколаївської області від 09.12.2003р.
скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,
5.12.2001 р. ТОВ "М" та ВАТ "Ж" уклали договір № 3249
купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ТОВ
"М" продало, а ВАТ "Ж" придбало за 380 603,50 грн. незавершені
будівництвом нежитлові приміщення підвалу та першого поверху
ІІ-ІІІ секції житлового будинку № 3 по вул. Чигрина в м.
Миколаєві.
Договір купівлі-продажу № 3249 від 5.12.2001 р. був
зареєстрований на Універсальній біржі "П" м. Миколаєва у
відповідності зі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу"
( 1956-12 ) (1956-12)
та прийнятий на реєстрацію Миколаївським міжміським
бюро технічної інвентаризації 21.01.2002р.
11.10.2002 р. та 14.10.2002 р. ВАТ "Ж" (продавець) уклало
договори купівлі-продажу з Управлінням виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Миколаївської області та з ТОВ
"ЖТ" (покупці). Згідно з умовами зазначених договорів ВАТ "Ж"
передало у власність покупців приміщення першого поверху ІІ-ІП
секції та приміщення підвалу житлового будинку № 3 по вул.
Чигрина в м. Миколаєві.
При цьому судом першої інстанції достовірно встановлено, що ТОВ
"М" не було відомо про ухвалу щодо заборони відчужувати спірні
приміщення, тому що 20.09.2001 р. на засіданні суду представник
ТОВ "М" не був присутній, ухвалу господарського суду від
20.09.2001 р. не отримував, що підтверджується довідкою
Миколаївської дирекції "Укрпошта"; відсутні докази про
надіслання зазначеної ухвали до Миколаївського міжміського БТІ
або отримання ним цієї ухвали, або до нотаріуса чи державної
виконавчої служби; зі вступом в дію як і те, що ухвалами від
16.08.2002 р. та від 2.10.2002 р. по справі № 6/354 заборона
була скасована.
Крім того, ґрунтовним є висновок суду і про те, що вказані у
договорі об'єкти не були прийняті в експлуатацію у
стовідсотковому обсязі. Документи про прийняття чи неприйняття
об'єктів в експлуатацію спростовуються листами № 17-2261 від
28.07.2003 р. та № 17-2689 від 29.07.2003 р., актами приймання
об'єктів в експлуатацію та рішеннями, якими затверджено ці акти,
з яких вбачається, що вказані у договорі об'єкти не були
прийнятті в експлуатацію у повному обсязі.
Відповідає матеріалам справи висновок суду і про те, що ТОВ “М”
мало право розпоряджатися спірним майном.
Як встановлено судом, рішенням Миколаївського міськвиконкому від
27.11.1998 р. № 716 замовником-забудовником по спорудженню
вказаного житлового будинку було визначено ТОВ “М”, якому за
рішенням Заводського райвиконкому Миколаївської міської ради
було передано усі права та зобов’язання перед пайовиками.
Доказам по справі в їх сукупності у порядку виконання припису
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд дав належне юридичне
обґрунтування, правильно встановив дійсні обставини справи і
прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для
задоволення заявленого позову.
Правильно з таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної
інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність ухвалених
судових рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Е” залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2004р. без
змін.