ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 12/360
(ухвалою судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне
на рішення від 10.12.2003 р. у справі N 12/360 господарського
суду Рівненської області
за позовом Комунального теплопостачаючого підприємства
"Комуненергія"
до ДПІ у м. Рівне
про звільнення від податкової застави активів за участю
представників сторін
від позивача: Грабчак Л.Є., дов. від 25.05.2004 р.
N 02-02/1334 Приходько Т.В., дов. від 25.05.2004 р. N 02-02/1333
Куц Н.О., дов. від 25.05.2004 р. N 02-02/1332
від відповідача: Бухта Н.А., дов. від 08.01.2004 р. N 38/10-0
В С Т А Н О В И В:
Комунальне теплопосточаюче підприємство "Комуненергія"
звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у
м. Рівне про звільнення від податкової застави активів
підприємства, обґрунтовуючи позов тим, що КТП "Комуненергія" є
власністю Рівненської обласної ради, а його майно є комунальною
власністю. Посилаючись на п. 2 ст. 5 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
та п. 2.2. Порядку
застосування податкової застави органами державної податкової
служби, затвердженого Наказом ДПА України N 338 ( z0857-01 ) (z0857-01)
від
28.08.2001 р., позивач вважає, що його майно не може бути
предметом податкової застави.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні
вимоги заперечує, посилаючись на те, що позивача не включено до
переліку підприємств, які не підлягають приватизації згідно Закону
України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не
підлягають приватизації" N 847 ( 847-14 ) (847-14)
від 07.07.1999 р. з
наступними змінами, а тому його посилання на зазначені в позовній
заяві нормативні акти як на підставу своїх вимог безпідставні. В
задоволенні позову просить відмовити.
Судом встановлено, що відповідно до першої податкової вимоги
N 1/131 від 25.01.2002 р., згідно якої позивач має податковий борг
у сумі 119547,17 грн., усі активи КТП "Комуненергія" перебувають у
податковій заставі. Статтею 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що право
податкової застави виникає згідно із законом і не потребує
письмового оформлення. Воно виникає у разі несплати у строки,
визначені цим Законом, податкового зобов'язання, самостійно
визначеного платником податків у податковій декларації - з дня,
наступного за останнім днем зазначеного строку. Право податкової
застави поширюється на будь-які види активів платника податків, що
перебували у його власності (повному господарському віданні) у
день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на
які платник податків набуде права власності у майбутньому, до
моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового
боргу. Підпунктом 2.2. Порядку застосування податкової застави
органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА
України N 338 ( z0857-01 ) (z0857-01)
від 28.08.2001 р. встановлено, що
предметом податкової застави не можуть бути, в тому числі об'єкти
державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими
актами, а також майно, що включається до складу цілісних майнових
комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації,
у тому числі казенних підприємств (стаття 4 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
. Частиною другою статті 5 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
встановлено, що не
підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне
значення, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому,
зокрема, об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст,
включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з
постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і
очищенням стічних вод. Дана стаття визнана такою, що відповідає
вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
рішенням
Конституційного суду України від 01.07.1998 р. N 9-рп
( v009p710-98 ) (v009p710-98)
. Згідно Статуту позивача він є підприємством з
постачання, виробництва та розподілу тепла. Власником підприємства
є Рівненська обласна рада, тобто підприємство є комунальною
власністю. Пунктом 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію
державного майна" встановлено, що відчуження майна, що є у
комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших
законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого
самоврядування. Отже, будучи комунальним підприємством, КТП
"Комуненергія" не підлягає приватизації, оскільки є підприємством,
що пов'язане з постачанням споживачам тепла, а тому його активи не
можуть перебувати у податковій заставі.
Заперечення відповідача проти позову з посиланням на п. 6
ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"
( 2163-12 ) (2163-12)
безпідставні, оскільки даний пункт встановлює, що
перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають
приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням
Кабінету Міністрів України. Із Закону України "Про перелік
об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"
( 847-14 ) (847-14)
від 07.07.1999 р. вбачається, що цим Законом
встановлено перелік підприємств, що не підлягають приватизації,
які є загальнодержавною власністю, а не власністю територіальних
громад. На підприємства, що є власністю територіальних громад,
поширюються вимоги ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію
державного майна".
За наведених обставин позовні вимоги КТП "Комуненергія"
господарським судом Рівненської області (суддя Шарапа В.М.)
рішенням від 10.12.2003 р. визнані обґрунтованими, а позов було
задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ДПІ у
м. Рівне звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, як
невідповідне законодавству, оскільки на підприємства, що належать
до власності територіальної громади не поширюється Закон України
"Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають
приватизації" ( 847-14 ) (847-14)
.
Ухвалою від 27.02.2004 р. Вищого господарського суду України
порушено касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А., пояснення
представників сторін, що підтримали доводи, викладені у справі,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційні скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Суд першої інстанції встановив, що позивач належить до
підприємств комунальної власності, а згідно з п. 4 ст. 3 Закону
України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
відчуження
майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього
Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється
органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. "г" ст. 2 Закону України "Про перелік
об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"
( 847-14 ) (847-14)
не підлягають приватизації об'єкти інженерної
інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди,
устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу,
тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.
Відповідач належними доказами не спростував належність
позивача до об'єктів комунальної власності та його функціональну
діяльність, тому посилання у касаційній скарзі на норми
законодавства, що регулюють форму власності, відхиляються за
відсутністю правових підстав визнати майно позивача таким, що
підлягає приватизації.
Як вбачається з пп. "е" пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 10.2.2
п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до переліку активів, що не можуть бути
використані як джерела погашення податкового боргу віднесено
майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів
державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому
числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що
включається до складу цілісного майнового комплексу державного
підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.
У разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс
підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній
власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації
для відчуження активів підприємства потрібна попередня згода
органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого
здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів
такого підприємства організовується за поданням відповідного
податкового органу регіональним органом приватизації із
дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому
інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Позивач не довів додержання зазначених вище вимог податкового
законодавства, тому суд першої апеляційної інстанції прийняв
рішення відповідне обставинам у справі та законодавству.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга задоволенню не
підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Рівненської області від
10.12.2003 р. у справі N 12/360 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.