ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 30/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УС" в особі
Криворізької філії на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23 грудня 2003 року у справі № 30/176 за
позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УС" в
особі Криворізької філії до приватного підприємства "МР" про
стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року акціонерно-комерційний банк соціального
розвитку "УС" в особі Криворізької філії звернувся до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
приватного підприємства "МР" про стягнення 64772,68 грн., в тому
числі заборгованість по кредиту в розмірі 48060 грн. та по сплаті
відсотків в сумі 16712,68 грн., посилаючись на невиконання
грошових зобов'язань за кредитним договором № 24 від 12 серпня
1999 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7
жовтня 2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 року, в позові
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові
рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,
посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями порушено
норми матеріального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів
справи, за кредитним договором від 12 серпня 1999 року № 24,
строком до 12 серпня 2000 року з оплатою 70 % річних, згідно
термінового зобов'язання та платіжного доручення № 16 від 12
серпня 1999 року, відповідач отримав кредит на суму 50000 грн.
В забезпечення зобов'язань за кредитним договором 13 серпня 1999
року сторонами укладено договір застави, відповідно до якого
заставодавець передає в заставу майно на загальну суму 36681,35
грн.
12 серпня 1999 року між позивачем та фізичною особою Л-ук О.Л.
укладено договір застави телексів в кількості 8 шт. на суму 128000
грн.
Судом встановлено, що 22 вересня 1999 року відповідачем погашено
1940 грн. заборгованості по кредитному договору № 24, а залишок
складає 48060 грн.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення місцевого суду без змін,
попередні судові інстанції виходили з того, що 5 червня 2002 року
вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з Л-ук О.Л.
і К-ик Л.І. солідарно на користь позивача було стягнено 76170 грн.
та 21 червня 2002 року видано виконавчий лист на стягнення цієї
суми. В мотивувальній частині вироку зазначено, що шкода позивачу
була спричинена внаслідок господарської діяльності приватного
підприємства "МР" - злочинними діями підсудних Л-ук О.Л. і К-ик
Л.І.
5 серпня 2002 року державним виконавцем Державної виконавчої
служби Саксаганського районного управління юстиції була прийнята
постанова про відкриття виконавчого провадження.
З висновком суду першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на
умови ст. 28 Кримінального процесуального кодексу України, про те,
що оскільки позивач використав своє право на пред'явлення
цивільного позову в кримінальній справі та вироком суду на його
користь проведено стягнення суми боргу за кредитним договором з
урахуванням пені та відсотків, а тому позовні вимоги, спрямовані
до відповідача задоволенню не підлягають, погодитись не можна.
Спір між сторонами виник з підстав невиконання відповідачем умов
кредитного договору від 12 серпня 1999 року щодо повернення
кредитних коштів та відсотків.
В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судами попередніх судових інстанцій не з'ясовано, чи
виконані сторонами зобов'язання за кредитним договором, оскільки
відповідно до ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,
що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається,
за винятком випадків, передбачених законом.
Судом також не перевірено, чи припинені дані зобов'язання в
порядку, передбаченому гл. 19 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не
можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у
відповідності з нормами матеріального і процесуального права,
фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони
підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, з'ясувати
фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку "УС" в особі Криворізької філії задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 жовтня
2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23 грудня 2003 року у справі № 30/176
скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий
розгляд.