ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N Б39/01-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Удовиченка О.С.
суддів : Яценко О.В.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "XXX"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 03.03.2004 року
у справі № 2-23/11869-2003
господарського суду Харківської області
за заявою ВАТ "XXX"
до ЗАТ "YYY"
про банкрутство
за участю представників від:
ВАТ "XXX" А.А.А. - від 04.01.2004 р. № 830
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 січня 2004
року (суддя Швидкін А.О.) порушено провадження у справі про
банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів,
вжито заходи забезпечення вимог кредиторів.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 року (головуючий суддя - Афанасьєв В.В., судді -
Плужник О.В., Бухан А.І.) ухвалу господарського суду Харківської
області від 10.01.2004 р. по справі № Б39/01-04 змінено. У частині
введення мораторію, у обсягах, зазначених у пункті 6 даної ухвали,
скасовано. У задоволені заявленої вимоги про забезпечення грошових
вимог кредиторів відмовлено. В іншій частині ухвалу залишено без
змін.
Не погоджуючись з постановою, ВАТ "XXX" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 року в частині скасування введення мораторію, у
обсягах, зазначених у пункті 6 ухвали господарського суду
Харківської області від 10.01.2004 року, та відмови у задоволенні
заявленої вимоги про забезпечення вимог кредиторів скасувати, а
ухвалу господарського суду Харківської області від 10.01.2004 р.
про порушення провадження у справі № Б39/01-04 про банкрутство ЗАТ
"YYY" - залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог, заявник посилався на те, що
апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми
законодавства про банкрутство, а саме ст. 11,12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) та норми процесуального
права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ВАТ "XXX",
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали місцевого суду, апеляційна
інстанції дійшла висновку про те, що питання про запровадження
мораторію місцевим судом було вирішено без дослідження всіх
фактичних обставин справи, в зв'язку з чим вказані заходи вжиті
передчасно.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
суддя, прийнявши
заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на
п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та
державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення
провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про
прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження
майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення
підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на
тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про
банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
,
введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення
вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у
справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі
господарського суду.
Таким чином, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів,
при порушенні справи про банкрутство, є обов'язковою процедурою, в
зв'язку з чим висновок апеляційної інстанції про передчасність
введення мораторію у даній справі є безпідставним.
Частиною 1 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що господарський
суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у
справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів
щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за
клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної
ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного
керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні
папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам
або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься
ухвала.
Приймаючи ухвалу про забезпечення грошових вимог кредиторів,
місцевий господарський суд скористався наданим йому Законом
правом, а відтак не припустився порушення норм матеріального та
процесуального права.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду
першої інстанції в частині забезпечення грошових вимог кредиторів,
всупереч нормам процесуального права, не навів жодних доводів
невідповідності останньої вимогам закону.
Враховуючи викладене, колегія судді вважає, що оскаржена постанова
підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 р. у справі № Б39/01-04 скасувати, ухвалу
господарського суду Харківської області від 10.01.2004 року
залишити без змін.
Головуючий, суддя О.С.Удовиченко
Судді О.В. Яценко
Л.В.Продаєвич