ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 08/581-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Д” на рішення господарського суду Харківської
області від 12.11.2003р. у справі за позовом Приватного
підприємця К-ка Петра Васильовича до СТОВ “Д”
про розірвання угоди та стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2003р. ПП К-ко П. В. пред’явив в господарському суді
позов до СТОВ “Д” про розірвання договору міни товарів № 5 від
22.01.2003р. та про стягнення з відповідача 16410,80 грн.
збитків, 12964,53 грн. вартості користування товарним кредитом,
2386 грн. вартості транспортних витрат, посилаючись на неналежне
виконання відповідачем своїх зобов’язань за вищевказаним
договором міни.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2003
р. позовні вимоги було задоволено, розірвано договір міни
товарів № 5 від 22.01.2003р. та стягнуто з відповідача 16410,80
грн. збитків, 12964,53 грн. відсотків за користування товарним
кредитом, 2386 грн. вартості транспортних витрат.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Харківської області від 12.11.2003 р. і
справу передати на новий розгляд до цього ж суду, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з доведеності
заявлених позивачем вимог.
Проте з такими висновкам суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями)
мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог.
За приписом ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв на період спірних
правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися належним чином
і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта
планування, договору, а при відсутності таких вказівок –
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Договором міни № 5 від 22.01.2003р. сторони передбачили, що
якість товару, який поставляється, повинна відповідати ГОСТам і
ТУ та наявністю сертифікатів.
У разі поставки неякісного товару кожна з сторін зобов’язана на
протязі 15 днів замінити неякісний товар або сплатити потерпілій
сторонў його вартість.
У разі порушення 15 денного строку, винна сторона сплачує іншій
стороні пеню з розрахунку 0,2% від вартості неякісного товару за
кожен день прострочки.
Суд, вирішуючи спір, виходив з того, що позивач 18.02.2003р.
повернув відповідачеві партію неякісної продукції: 7 596 банок
каші гречаної вартістю 17470,80 грн. та 3900 банок ікри
кабачкової вартістю 4680 грн.
Як посилався ж відповідач, позивач не повертав ікру кабачкову.
У позовній заяві позивач зазначав, що повернув відповідачу кашу
гречану в кількості 7 596 банок, а останній, на заміну цієї
продукції, поставив іншу, на загальну суму 5 860 грн. (накладна
№ 245 від 20.02.2003р.)
Суд цих обставин належним чином не перевірив, не з’ясував яку
поставлену продукцію позивач вважав неякісною і чим це
підтверджується, як і наявність збитків і в чому вони полягають,
з наведенням, при їх доведеності, відповідних розрахунків.
Слід суду ретельно перевірити посилання відповідача і на те, що
підстав для застосування п. 3.3 договору не було, так як на
переконання останнього, ним зобов’язання щодо поставки товару у
порядку міни було виконано: товар позивачу було видано
03.02.2003р., як і на те, що з його боку прострочки виконання
зобов’язання не було, так як товар позивач за умовами договору
повинен був отримувати самостійно в його, відповідача,
господарстві (п. 2.4 договору).
Отже, враховуючи, що судом не було з’ясовано дійсні обставини
справи, що вплинуло на правильність застосування норм
матеріального права, рішення господарського суду визнати
законним і обґрунтованим не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
ретельно з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість
вимог позивача і заперечень відповідача і, в залежності від
встановленого та вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Д” задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2003р.
скасувати і справу передати на новий розгляд до цього ж суду, в
іншому складі суду.