ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 40/527
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-американського
підприємства “І”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.01.2004р.
у справі № 40/527
за позовом Спільного українсько-американського підприємства “І”
до Українського фонду підтримки підприємництва
про визнання недійсною ч. 3 п. 2.2., п. 2 ст. 2 Статуту
Українського фонду підтримки підприємництва,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2003р. у
задоволенні позовних вимог Спільного українсько-американського
підприємства “І” до Українського фонду підтримки підприємництва
про визнання недійсною ч. 3 п. 2.2. п. 2 ст. 2 Статуту
Українського фонду підтримки підприємництва відмовлено повністю.
Рішення та постанова мотивовані тим, що частина третя підпункту
2.2. пункту 2 Статуту відповідача, якою передбачено фінансування
цільових програм та проектів підприємницької діяльності
недержавного сектора економіки, у тому числі у формі фінансового
кредиту на визначений строк та під процент на умовах,
передбачених кредитним договором, повністю відповідає вимогам
чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд вказані судові акти скасувати як
такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме
ст.ст. 170, 382 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 3
Закону України “Про банки і банківську діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
,
ч. 5 п. 6 Указу Президента України від 12.05.1998р. № 456/98
“Про державну підтримку малого підприємництва” ( 456/98 ) (456/98)
та
неправильним застосуванням ч. 1 п. 2 Постанови Кабінету
Міністрів України від 27.08.1995р. № 687 “Про Український фонд
підтримки підприємництва” ( 687-95-п ) (687-95-п)
, та ухвалити нове рішення
про задоволення позовних вимог.
Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України відзив
на касаційну скаргу позивача, в якій просить оскаржувані рішення
та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення, з
мотивўв, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Погоджуючись з доводами судів двох інстанцій, викладеними у
оскаржуваних судових актах, колегія суддів вважає, що заявлений
у даній справі позов не підлягає задоволенню і з інших підстав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (ГПК)
України, підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно
з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом
своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом
інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачами є
підприємства та організації, що подали позов про захист
порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом
інтересу.
Отже, позивачами у справах, пов’язаних з визнанням установчих
документів недійсними, крім їх засновників і учасників,
прокурора, державних та інших органів, може бути будь-яке
підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані
законом інтереси порушують ці документи.
Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд порушує
провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону
України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
є, зокрема, захист
гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних
інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову
до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд
шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб,
права і охоронювані законом інтереси яких порушені або
оспорюються.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною
підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з
необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами,
права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по
суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за
собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову,
незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує
наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і
відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або
відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та
необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається наявність у позивача
суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом
інтересу на подання даного позову, а саме не наведено доводів
(обгрунтування) того, яким чином положення Статуту відповідача
порушують суб’єктивні права або охоронювані законом інтереси
Спільного українсько-американського підприємства “І”, то суди
першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили у
задоволенні заявленого позову.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови
Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004р. не
має.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Спільного українсько-американського
підприємства “І” залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2004р. у
справі № 40/527 - без змін.